т. 9 - Драматичні твори - Винниченко В. К.

Мартин. Бачили Петра?

Конспіратор. Бачив.

Мартин. Ну?

Конспіратор. Ану його к чорту! Він і до ес-ерів, і до нас, і до... Нічого з його не буде! Давайте шляпу, Мазун.

Мазун (натяга йому на голову свій бриль). Звольте вам шляпу.

Конспіратор. Ну, що?.. Змінився?

Мазун. Який чорт! Який був мордоворот, такий і зостався.

Конспіратор. А, перестаньте! Можна впізнать?

Мазун. Та розуміється, можна... Та я думаю, що вам тільки показалось, як і тоді. Просто ваша натура конспіративна говорить...

Конспіратор. А, йдіть к чорту! «Натура» Бувайте здорові... Запріть двері... (Виходить, Мазун з ним).

Мазун (вернувшись). Комик!.. Я певен, що ніяких шпигів не було... Аби конспірацію розвести...

Лія (рішуче підводячись і озираючись до всіх). Я выхожу из партии.

Мартин. Що?.. (Мазун скам’янів, Ольга здивована).

Лія. Заявляю вам, что выхожу из партии. Сегодня... Сейчас...

Мартин. Почему?

Лія. Потому что я - єврейка і хочу быть с євреями...

Мартин. Яка ж ви - єврейка?

Лія. Я - єврейка!.. Жидовка!.. Пархатая!.. Да, да!... Я не имею права, я не должна быть с вами... Как я могла так думать, как думала?!..

Мазун (підходячи). Ліє!.. Заспокойся... Це пройде...

Лія. Що пройде?.. Пройде ненависть до цих звірів, до... этих животних?.. Пройде стид за себе... Да?..

Мазун. Який стид?.. За що?

Лія. Стид, стид за себе... за те, що я могла вірить гоям... могла не чувствовать того, что чувствовали все еврей, кроме меня!.. Я - жидовка, жидовка!.. Я это узнала, когда они меня волочили за косы по земле... Я это узнала...

Мазун. Як ти можеш так говорить?.. Подумай...

Лія. Мазун, не говоріть мені «ти». Я вам все потом об’ясню. Я вам хотела отдельно... Но все равно... Так нужно... Потом хуже было бы... Да, да!..

Мазун (тихо). Через що?.. Хіба будучи хоч би й єврейкою...

Лія. Я - жидовка, вы - гой!.. Мы поговорим... Потом... Я все объясню...

Мартин. Я думаю, що це в вас під вражінням всього... цього... Ви сами потім... будете не це говорить.

Лія. Я всегда теперь скажу, что я - жидовка, а вы - гой! Я всегда скажу, что жид должен быть жидом, если он хочет быть человеком... Когда вы найдете такой нож, которым можно бы соскоблить с сердца кровь погрома, тогда я скажу. І тогда я не скажу, что я не жидовка.

Мартин. Значить, теорія у нас тільки до того часу, коли її не треба прикладать до життя... А чуть крикнуло серце;- теорія розсипається...

Ольга (скипівши). Перестаньте!.. Яке ви маєте право... Паскудство!.. Читать нотації... «Теорія». Ви дуже слідуєте своїм теоріям. У вас серце слухається теорій... Як же!

Мазун. Але ж... Але ж це - самий темний шовінізм... «Я жидовка, а вы - гои». Так, значить, треба за горло хапать одне одного?

Лія. Нас хапають, нас давлять за горло, за сердце... Нам плюют в лицо, в святая святых, нас...

Мазун. Та хто? Ми?

Лія. Я не знаю... Може й... вы когда-нибудь плюнете, скажете «жидовка». Откуда я знаю?

Мазун. Ліє!! Що ви говорите?...

Лія. Ах, не верю я, не верю!.. Боюсь... Я даже вас боюсь...

Мазун. Ну, Ліє, це ж малодушіє... Ви сами потім червонітимете за свої слова...

Лія. Никогда!.. Пусть червоніють ті, хто заставля мене говорить ці слова... Пусть червоніють ті, що тягали мене по вулиці... хто дитину об тумбу... Об тумбу!!.. (Ридає, впавши головою на стіл. Ольга хутко підходить. Мазун розтеряно тупчеться).

Мазун. Ліє!.. Ліє!.. Ну, що ти будеш робить?..

Ольга. Одійдіть... Нехай... Кричить. Одійдіть!..

Мартин (підходить). Ольго! Вам самим треба заспокоїтись.

Ольга. Убирайтесь ви!.. Чуєте!!..

Мазун (іде до вмивальника, налива з глечика води в шклянку й підходить до Лії). Ліє!.. Випейте води...

Лія крутить головою.

Ольга (йде до свого ліжка). Не чіпайте її... Нехай...

Мазун ставить шклянку на стіл і сіда. Довге мовчання. Лія стихає. Потім підводиться, витира очі.

Лія. Ну, ходім... Де ви найшли квартиру?

Мазун. У Горбунових.

Лія. Они - православные?

Мазун. Да.

Лія. Я не пойду к ним.

Мазун. Через що?..

Лія. Я к не євреям не пойду...

Мазун. Ну, що за дурниці, Ліє... Як не сором?

Лія. Не пойду... Довольно об этом...

Ольга. Та ти можеш ночувать у мене, Ліє... Грицько буде спать з батьком у батьковій хаті, а ми тут...

Лія. Хорошо. (Сіда знов і спирається головою на руки. Мовчання).

Мартин. Багато було на масовці?.. Мазун!

Мазун. Що?.. На масовці?.. Де?

Мартин. Я питаю, чи багато було на масовці в Городянах?

Мазун. Багато... Ні, не багато... Чоловіка щось сімдесят, не більше.

Мартин. Чого ж то?

Мазун. Хто його зна... То боялись, а то не знали... Та й далеко від села... Туди брошурок треба послать. Я дивився їхню...