т. 9 - Драматичні твори - Винниченко В. К.
Мазун. Але ж це неблагоразумно... Для чого?.. Козак міг ударить...
Лія (весело). Ай-ну! Вони тепер не посміють... «Слабода!...» Гарно жить, Мазун! Правда?
Мазун. «И очень даже прекрасно» як казав учорашній хулігент... А все-таки Лія, ви той... занадто... як би вам сказать?.. Ну, розпускаєте свою душу... чи що...
Лія. А для чого ні?.. Для чого здавлювать?.. Хай росте... (співа). «Хай росте, хай летить вільний спів»... Мені хочеться скакать, реготать, кричать... биться... Правда, товаришу? (Підморгує робітникові, що проходить коло них).
Робітник. Нащот чого правда?
Лія. Гарно жить тепер.
Робітник. Вєрно! (Сміються всі). Робітник іде далі.
Лія. Славний парень!... У вас, Мазунчик, зараз страшенно глупа фізіономія... А я знаю, чого!
Мазун (трохи сконфужено). Ну, єрунда! Не знаєте...
Лія. Знаю, знаю... Ах, ви глупий, глупий!
Мазун. Чого ж глупий?
Лія. Так... Ха-ха-ха...
Мазун. Коли б ви знали, ви б не сміялись... А може...
Лія. Глупий! Хіба я погано сміюсь? Я сміюсь, бо душа сміється. Ви коли-небудь наблюдали, як у вас в душі розпускаються рози? Ніжні, пахучі, молоді?...
Мазун. Наблюдав...
Лія. Ха-ха-ха... Вони у вас зараз розпускаються!... Правда? Да?
Мазун. Не знаю... Може...
Лія. Ай-ну! Ну, говоріть правду! Да?
Мазун. Да.
Лія. Чого?... Ну?... Ах, глупий, глупий... Ну, чого, говоріть! (Мазун увесь час, хвилюючись, посміхається ніжною й сконфуженою посмішкою. Потім робиться серйозним). Ну, Мазунчик!
Мазун. Бачите, Ліє... Будемо говорить прямо... Воно, знаєте, «вольготнєй». А потім, може мене вб’ють, або вас...
Лія. Ай-ну!
Мазун. Хто його зна... Розуміється - уб’ють, так уб’ють, нічого не подєлаєш... Ну, так той... Чорт його зна, не звик я до таких балачок... Ну, та ви сами знаєте!...
Лія. Я нічого не знаю... Рози розпускаються? Да?
Мазун. Да.
Лія. Чисті, хороші?... Хочеться ридать? Да?... Хвилюючись. Ви любите?
Мазун (серйозно). Да!
Лія. Мене?
Мазун. Вас.
Лія. І хочете, щоб я сказала вам... А ви хіба не бачите? Ні?
Мазун. Я не знаю... Ви так раз-у-раз... занадто по-товариському...
Лія. А ви хіба не товариш мені?...
Мазун. Хм... (сміючись). Воно то так... «Ай-»ну! Не вмію я...
Лія (серйозно й тихіше). Я люблю вас, Мазун. І хочу, щоб на мітингу ви були зо мною. Добре? Може вб’ють, так разом... (Бере рукою за лацкан пальта. Мазун хапа її руку й стискує). А жалко вмирать... тепер... Не хочу!.. Ох, болить... глупий!...
Мазун. Ну, єрунда! Не вб’ють... Дурниці... Хм!... Та я не можу собі тепер уявити, як я можу буть мертвим. Лійко, це неможливо!... (Клаца пальцями). Ех!... Ну, держись!...
Лія. Хочеться кричать? Да?
Мазун. Да!... Хай живе день куцої конституції!
Підходить Петрусь, похнюплений, нудний.
Лія (озирнувшись, дивиться на Петруся). Ха-ха-ха!... О, боже! Скільки мирової скорби у нього на лиці.
Мазун (б’ючи по плечі). Що з вами, Петрусь? Ех, ви!... Чого ви такий, позвольте вам виразиться, унилий та смутной? Га?
Петрусь. Так... Мартина не бачили?
Лія. Він тільки-що тут був... (Озирається).
Мазун. А нащо він вам?
Петрусь. Хочу заявить йому, що виходжу з партії... (Мазун і Лія роблять широкі очі).
Мазун. Тю!... Що ви, Петрусь, здуріли? Що таке?
Лія. Оце так!
Мазун. Та господь з вами, Петрусь... В такий момент... Що це вам бог дав?... Та ви хоч на весіллі в мене погуляйте. Женюсь! Правда, Ліє?
Лія. Правда.
Петрусь (байдуже, похмуро). На кому?
Мазун. Е!... (Дивиться на Лію). Ні, та ви серйозно, Петрусь, чи під впливом песимізму?
Петрусь. Серйозно.. Не можу я... Який з мене революціонер. Я нічого не знаю, не вмію... не занімаюсь.
Лія. Ай-ну!... То дурниця!... І будете знать, і все... Давайте разом будемо заніматись... Добре, Петрусь?.. Будем читать, розбирать... Е, що там!...
Петрусь. Ні, я не можу... Я виходжу... (Підходить Васько. Петрусь озирається). Передайте всім, що я вже... вийшов... Прощайте...
Мазун. Та підождіть!... Що ж ви будете робить?
Петрусь. Не знаю... Так, взагалі... Прощайте.
Мазун (мовчки стискує плечима. Зобачивши Васька). А! Васько! (Злегка обніма). Ну, как діла? Гарно, правда?
Васько (конфузячись). Та нічого... Я от той... прапор приніс... (Показує рукою під пахву). Так не знаю, коли треба піднімать... Тут кажуть, що мітингу не буде сьогодні? Чого то так? Погром буде?
Мазун. Хто його зна. Ні, я думаю, погрому не буде. А мітинг не одміняється... Тільки треба обсудить, чи сьогодні, чи коли... (В перевулку з’являється дядько з батогом. Він наче щось шукає. Мазун підходить до нього, підходять згодом і инші з публіки). А кого шукаєте, землячок?
Дядько з батогом. Та пошти шо нічого... Любопитно...
Мазун. А
