т. 9 - Драматичні твори - Винниченко В. К.

Ольга. Слухайте, що це таке? Для чого ви одмінили мітинг? Маса хвилюється, агітатори не можуть здержувать її... Я не розумію...

Мартин (дратуючись). Ви наче змовились усі. Здається, ви то вже можете розуміть, що дуже небезпечно підводить без потреби масу під вистріли. Ви ж знаєте, що на сьогодні поліція призначила погром?

Ольга (скипівши). Ви - сліпий! Хіба ви не бачите, що ніякого погрому буть не може?! Хіба поліція здуріла робить погром в той день, коли виходить «конституція»? Вона повинна подивитись, яке вражіння зробить...

Мартин. Ах, Ольго! Це вам тільки так здається, а справді воно не так...

Ольга. А так, як ви хочете? Що це справді?.. Це - паскудство! Не спитавшись нікого, одмінять...

Мартин. Я говорив про це з Мазуном, Іваном, Лією, з агітаторами і всі згоджуються, що треба обсудить. Ви даремне гарячитесь так...

Ольга. Ви за те занадто спокійний. Публіка хвилюється. Ес-ери можуть усіх затягти на свій мітинг. Той ес-ер, що тут говорив, усіх кличе за собою. Ліберали вже збирають на бульварі якісь підписи. Хотять прохати дозволу в губернатора на мітинг... А ми... Це чорт зна що і більше нічого!..

Мартин. Ну, а на штики теж нема чого лізти...

Ольга (рішуче, злісно, напружено, згорда). Слухайте... Ви пожалуста нічого собі не уявляйте... Я вчора не дала вам по фізіономії тільки через те, що була дура... (Мартин хутко дивиться на неї, блідне й понуро дивиться в землю). Я люблю свого чоловіка... Ви нічого собі не уявляйте...

Мартин (злісно, глухо). Добре.

Ольга. І знайте, що коли ви ще раз посмієте щось таке... зробить, я... я не буду дурою... (Скипівши). І як ви смієте лізти до мене з своїми паскудствами?.. Як ви смієте ображать мене?.. Хто дав вам право!

Мартин (злісно). Ви!

Ольга. Я?

Мартин. Ви!.. Бо ви свого чоловіка не любите!

Ольга. Що-о?.. Ха-ха-ха!.. Так, значить, вас люблю?.. Строго. Я його люблю, товаришу, знайте це. Люблю справжньою, чистою любов’ю. Ви, само собою, цього не зрозумієте.

Мартин. Я розумію, як ви його любите... Мені Лія казала... Ви його любите...

Ольга (скипівши). Фу, паскудство!.. Сплетні... Яке вона мала право?..

Мартин. Вона проговорилась... Це не важно... Ви його любите не справжньою любов’ю. Справжня любов є найвища форма дружби, є з’єднання двох істот душею і тілом. І тілом. Справжня любов - зовсім не той висушений жалкою теорією гриб, який ви жуєте... І коли хочете, то ви й сами не можете справитися з своєю теорією, бо вона вам говорить одне, а природа друге. І ви сами це почуваєте, тільки не хочете признавать. От!

Ольга (з ненавистю). Як... ви смієте мені так говорить?!

Мартин. Смію, бо знаю, бачив, почував... А! Що тут грать у піжмурки!.. Вчора ви не дали мені по фізіономії не через те, що були дурою, а...

Ольга (здавлено). А... через що ж? Ну?

Мартин. А через те, що ви не могли дать... От через що! І так само і в другий раз не дасте... І буде те, що повинно буть... побачите!.. Я прямо говорю. Піжмурки мені надокучили.

Ольга (з ненавистю). Ви... ви... Щоб ви після цього не сміли й підходить до мене. Чуєте?.. Я ненавиджу вас! Хутко йде од нього.

З правого завороту з’являється Ліберал у котьолку, з лівого Ліберал у циліндрі; вони зупиняються, стискають радісно руки.

Ліберал у котьолку. Бонифатий Андреич!..

Ліберал у циліндрі. Василий Николаич!

Ліб. у кот. Ну?.. Хе-хе-хе... Что скажете на это?..

Ліб. у цил. (поважно). Да... Поворот значительный... Перспективы так сказать... хм...

Ліб. у кот. Конституция!..

Ліб. у цил. (озираючись). Да... Но вы все-таки не очень то с такими словами!..

Ліб. у кот. Ну, вот! Ведь ми теперь граждане, чорт побери! Хе-хе-хе... Облобызаемся?

Ліб. в цил. Облобызаемся. («Лобизаються». Публіка дивиться на них).

Ліб. у кот. И при том, свободные... Свободные, душечка! Вот оно!..

Ліб. у цил. Да, пока свободные... А что завтра будет, неизвестно... Ви куда?

Ліб. у кот. К полицмейстеру... Надо порасспросить точнее насчет собраний, в каком это порядке делается...

Ліб. у цил. заклопотано. Да, да... Это разумно. Нужно взять в законные рамки... На улицах просто... хаос какой-то...

Ліб. у кот. Да, да... Есть слух, что военное положение снимают с нас... Хе-хе-хе... Конституция!

Ліб. у цил. (покашляв). Неосторожный вы человек! Ну, до свидания... Успеха!..

Ліб. у кот. Будьте здоровенькі... (Прощаються, озирається). Поклон милейшей Анне Михайловне!..

Ліб. у цил. (піднімаючи циліндра). Спасибо.

Ліб. у кот. И поздравление!

Ліб. у цил. Спасібо!

На лівому й правому розі стоять дві групи робітників.

З лівої групи. Мітька! Чув?.. «В законные рамки».

З правої групи (передражнює). «Конституция», хе-хе-хе!.. Побіг революцію спинять.

З тротуару. Господа!.. Почему ждем? Идем на Царскую площадь!

З лівої групи. Треба підождать... Комітет скаже...

В лівому завороті здалека чути крики й свист. Всі озираються туди. Мартин устає й підходить до лівої групи. Чується: «Що там таке?» «Ага! Козачня! Геть козачню!.. Долой!.. А-а!.. Боїтесь?.. Геть!.. Фю-ю!» Крики і