т. 9 - Драматичні твори - Винниченко В. К.

Мартин (злісно). Дда...

Ольга (тихіше, не зводячи на нього очей). Хіба ви мене любите?.. Ні ж... не любите... Правда? Мартин мовчить, ходячи. У вас тільке одне паскудство є... Коло вас гидко й страшно сидіти!... (Задумується).

Мартин ходить і, зупинившись, понуро дивиться на неї.

Ольга (задираючи голову до нього). Ну?.. Що так дивитесь?.. Фу, який у вас... скотський погляд...

Мартин раптом сідає поруч неї, хапа її в обійми і скажено почина цілувати. Ольга спершу пручається, потім безсиліє й піддається його поцілункам. Нарешті, Мартин одривається, хапа себе за голову і, спершись на коліна, кам’яніє. Ольга який час сидить недвижно, важко дихаючи, потім мовчки поправля хустку на голові, встає й, хитаючись, мовчки виходить з кімнати.

Мартин (стрепенувшись). Ольго!.. Олю!.. Куди?..

Якийсь час сидить, потім почина ходити; далі, стрепенувшись, хапа картуза й вибіга за Ольгою.

В чайну входять швець, пронирливий босяк, двоє убого одягнених дядьків. Входять, балакаючи. Швець підходить до шпига й почина щось докладувати. До нпх з-за стойки підходить Петро Йванович. Швець вийма з під піджака якийсь пакунок і дає Петрові Йвановичу.

Прон. босяк. Пожалуйте, пожалуйте!.. Сідайте, землячки... Скудова сами?

Один з дядьків. З Гавришиної... (Сідають за столик).

Прон. босяк. Ну, от! Очень прикрасно... Чай будете пить чи чогось більш гарячого?.. Ей! Половой! А ну-ка-сь нам там настоєчки в чайничку! Половий іде в кімнату, вийма пляшку, перелива в чайник і потім виносить. Нада промочить горляночку!.. А я закусочки виберу... (Підходить до стойки).

Входять Мазун, Лія і Грицько. Мазун і Лія держаться занадто розвязно, а Грицько занадто ніяково.

Прон. босяк (до Лії). А!.. От і кралечка до нас... І очинь прикрасно... (Коли проходить Мазун, він закликаючим жестом уклоняється; загляда Лії в лице і обнімає). Кралечка антіресная... Што ж ви штолхаєтесь?... Ех, мамочка!

Лія. Ану!.. Смотри який! (Грицько ніяково посміхається й топчеться на місці).

Мазун (озирається). Ну, ти!.. Чево пристав до дєвки!.. Хоч в рило? Я, брат, можу... В акуратє получиш...

Прон. босяк (сміється). Спольна?.. І здачі не хочеш? Пошутив, брат!.. А кралечка здобная...

Мазун, Лія і Грицько проходять до крайнього столика. Пронирливий босяк вертається до стойки.

Лія (йдучи за Мазуном бурмоче). Як глупо!.. Як глупо...

Мазун. Ну, попались... Чорт же його знав... Ви, Грицько, держіться трошки сміліше, а то... Половой! Пару чаю! (Половий подає горілку дядькам, хита головою й біжить з чайниками на кухню).

Лія. Страшенно глупо... Я чуть не дала йому по фізіономії... Ха-ха-ха!.. (Регоче довго, трохи ненатурально).

Грицько (бурмоче). Побільше конспірації!.. Годі сміятись...

Мазун. Нічого... Ну, панове, так сказать, в самую центру попали... Держись...

Петро Йванович бере пакунок і йде за стойку, розвязує його. Швець і шпиг сідають за столик, шепочуться, схилившись близько головами.

Прон. босяк (до шпига). Ех, господін! Чижело жить на свєті!

Шпиг. Чего так?

Прон. босяк. Нащот земельного положенія стіснєніє большоє... Просто здихай, та й усьо!

Шпиг... Да, зато у панов, телігентов єсть.

П’яний босяк. Вєрно! А потому бей жидов і телігентов!.. Вот и всьо.

Прон. босяк. Ну, і дурак... А как ти дурак, то й мовчи... Понімаєш?... Спи отам і мовчи... (П’яний босяк робить п’яний рух і бурмоче щось). А у вас, землячки, як нащот землі?

Дядько в свиті (зідхаючи). Плохо!..

Прон. босяк. Плохо?.. (Наливаючи в шклянки горілку з чайника). Все панська земля?

Дядько в свиті. Панська...

Прон. босяк. Да... А от, кажуть, що скоро одбирать у панів землю будуть... Завтра маніфест про тето виходить... (Дядьки вирівнюються й дивляться на нього). Чесноє слово.

Мазун (до Лії і Грицька). Ви що-небудь розумієте?..

Лія. Слухайте, слухайте...

Дядько в чумарці. Ото боже мій!

Дядько в свиті. Я ж казав, що щось буде!.. А виж... А скудова ж це звісно?

Прон. босяк. Якто скудова?.. Та про це вже всі знають... Господін! Правда, що завтра маніфест про землю виходить?

Входять двоє дроворубів з сокирами, в хвартухах з мішків. Вони ставляють коло себе сокири, сідають за столик і починають слухати.

Шпиг (важно). Правда... Завтра вже будєть звєсно.. Цінкуляр вийдєть.

Дядько в свиті. Щоб одбирать землю?

Шпиг. Да.

Прон. босяк. Тільки, брат, не так то скоро й одбереш!..

Дядько в свиті. А то ж чого? То-ж царський маніхвест?

Прон. босяк. Та маніхвест то царський. А от чув ти про бунти?.. Чув?

Дядько в свиті. Та кажуть люди...

Прон. босяк. Ну, от... Дак це бунтують пани та жиди!.. Їм невигодно, щоб мужикам досталась земля, от вони і йдуть проти царя... Цар хоче дать землю, а пани та жиди, значить, давай бунтації дєлать... Усмиряють їх, усмиряють, а вони таки своє... Цар, значить, хотів у японців землю одвоювати для мужиків, а вони напротів йому... О!.. Через то ми й програли войну... А тепер, виходить, скрізь народ пропадаєть з бєдності, государ хоче помогти, а жидова не дайоть... Що нам дєлать?.. Вискакує на табуретку, с пафосом. Товариші! Што нам остайоця дєлать?.. Как нам бить?.. Как нам горю пособить? Наші ж дєтки вмирають, нашиї семейства плачуть... Заїдає нас