т. 9 - Драматичні твори - Винниченко В. К.

Лія. А... Грицько філософію розводить...

Мазун. Читали чорносотенську прокламацію?.. От проізведєніє!.. Держіться конспіративніше... (Одкидається і б’є Грицька по плечі. Голосно). Ех, жисть наша!.. Правда, Андрюха? Налий-ка, брат, стакашку чаю?.. Цмокнув би я ще полбутилочки, дак нащот карманних дєл плохо...

Лія (тихо). А про що в прокламації?

Мазун. Кличуть до погрому... Дядьки слухають, аж роти пороззявляли... Ловкий босяк!... Бестія одчаяна... Бреше, аж лящить.

Грицько. А ми не брешемо? Зараз ми не брешемо тим, що сидимо тут?

Лія. Всяка є брехня. (Злісно). Хіба не все одно, чого і як брехать? Суть у тому, що ми не можемо не брехать!.. Ми не можемо буть дужими... Ми повинні брехать!..

Мазун. Да, повинні... І я нічого не бачу страшного.

Грицько (злісно). А я бачу!.. Я бачу, що я не можу жить так, як я хочу... Я сам собі гидкий... Розумієте?..

Мазун. Та ви не кричіть...

Грицько. Наплювать!.. Хай слухають... Принаймні, хоч проти волі скажу їм правду... Злоба, злоба ж бере, що я повинен сидіть і піддакувать їм, коли вони кидають мені грязь в лице!.. Мені хочеться кричать, а я повинен усміхатись. Для вас це нічого може, а мені це ламає душу... Ламає, бо я три роки в тюрмі збирався буть правдивим, жить сміливо й гордо, а живу й бачу, що живу, як раб брехливий, безсилий, брудний... Це страшно!.. Це досадно... Для чого ж у мене є розуміння й нема сил?.. Для чого?.. Хіба це не насмішка? Хіба це не досадно?

Мазун. Я розумію вас... але... ви балакайте тихіше, бо всі втрьох сядемо в калошу... Мені теж досадно, що я не можу сказать нічого бідним дядькам, але ж я знаю, що, як я скажу зараз, то може з рік уже за це нікому нічого не буду говорить.

Лія. От іменно!..

Грицько. Хм!.. Ви мене не розумієте... Не в цьому річ... Я говорю, що я хочу кожну хвилину, кожний мент бути правдивим. А коли я хоч раз збрешу, значить - я можу й завжди брехать... Значить - я безсилий!

Мазун. Ну, це утопія!.. І при тому зовсім непотрібна... Для чого правдивість?.. Це - бог, ідол.

Лія. От іменно... А єдиний бог - це життя!.. Життя, а не правдивість кожну хвилину, кожний мент, як ви кажете... Треба старатись, щоб у цей мент, як можна більше було приятних переживаній... життя. От і все!..

Грицько. Рецепт простий... але...

Мазун. Ну, годі!.. Ми звертаємо на себе увагу... Побалакаємо потім... (Голосно). Ох-хо-хо!.. Чижело жить на свєті!.. (Тихіше, сміючись). Я все одну фразу повторяю. (Голосно). Нада, брат, іти спать... Завтра на роботу... Ех-хе-хе-е!..

Прон. босяк. Какую роботу?.. Хе-хе-хе!..

Грицько (злісно). У всякого своя робота!.. У одного людей бить, а у дру... (Лія шарпає).

Прон. босяк. Вєрно!.. Ти ето правильно, земляк... Всяк своє...

Мазун (тихо). Грицьку!

Прон. босяк. Только завтра треба пораньше виходить на роботу... Щоб жидовськіє морди не заколдували... Они ж колдують... стєрви!

Грицько. Брехня!.. (Мазун шарпа).

Прон. босяк. Как брехня?.. Та тето всякий знає... Чудак челаєк! Разі ти не знаєш, шо они в свою мацу крестьянськую кров пущають?.. «Брехня»... А кучки їхні? Самоє і єсть колдовство... Почему они нічого не работають?..

Грицько. Вони работають... (Лія шарпа). Одчепіться!.. Вони работають так, як і всі... Євреї такі ж люди, як ми... Брехня все те!..

Лія (до Мазуна). Спиніть його, спиніть... Він з ума зійшов... (Мазун підводиться).

Мазун. Ну, як воно там не є, а нам пора додому... Половой!.. (Підбіга половий). Сколько з нас?

Половий. Десять копєєк.

Прон. босяк. Та вони люди, а душа в їх чортяча. От в чому вся плепорція!.. Колдуни всі - люди. А колдунов повсегда вбивали...

Грицько. Євреїв у Росії мільйони... Всі вони колдунами не можуть буть... Ви, дядьки, не вірте йому... Неправда все, що він говорить!.. І про землю...

Мазун (силою хапає й тягне його). Ну, годі, ходім!..

Прон. босяк. А ти скудова такий розумний виїськався?.. Чи не з тих ти, брат, самих і будеш, що тету землю не дають?..

Грицько. Ви, дядьки...

Мазун. Да ви, братци, на його не той... Он трошки випив... Дак і сам не знає, що говорить!.. Ну, ходім спать... Годі!

Грицько (злісно пручаючись). Брехня! Я не п’яний... Не вірте...

Мазун. Ха-ха-ха... Ну, ну... Нєчого, брат... Клюкнув і мовчи...

Прон. босяк. Д-да!.. «Брехня»... Нап’йоця, как свиня, і брешить своїм п’яним язиком... Я тобі, брат, как на щотах докажу, шо жиди - ето первиї колдуни, а ти мінє... (перекривля) «брехня-а»...

Грицько. Дядьки!.. Не вірте про землю... Це брехня!.. Вони підкуплені поліцією... щоб... (Мазун силоміць випихає його. Всі троє зникають).

Прон. босяк. Сам ти брехун, п’яний дурак!.. (Обертається до дядьків).

ЗАВІСА.

Перевулок. Задня стіна уявляє бік вулиці, перпендикулярної до перевулка. Праворуч і ліворуч завороти вулиці. Вулиця торгова, але магазини всі зачинені. По тротуару туди й сюди ходить публіка, парами і групами. Робітники, гімназисти, студенти, прикажчики і т. и. Всі живо й радісно балакають. На розі зібралась купка. Між ними Мартин, Мазун, Лія.

Жіночий голос (читає бумажку). «Рабочий класс всегда останется верен своим лозунгам. Как в дни борьбы, в дни истощающих усилий, поражений, так и в дни победы он не забудет своей