т. 9 - Драматичні твори - Винниченко В. К.
Де-які голоси. Урра! Ура! (Де-які починають розходитись).
Дзвінкий голос. Товарищи!... Идем на царскую площадь!... На митинг.
Густий голос. Для чого?
Дзвінкий голос. Нам нужно обсудить эту «конституцию».
На розі з’являється Ольга. Вона виймає з-під кохточки бумажки й шпурляє в юрбу. Піднімається ґвалт. Хапають жадно, штовхаючи одно одного, з криком. Чується: «Ой, на ногу».., «Господа!... Не хватайте!.. Господа»... Ті, що піймали, одходять набік, читаючи. До них сходять де-хто з тротуара вулиці й читають разом. В юрбі шамотня, сміх, крики. З’являється сивий поліцай.
Сивий поліцай. Господа!... Ніззя так... Господа... Зачем безобразнічать?...
Лія. Э, дедушка!... Разве вы еще не читали манифеста? Свобода!...
Сивий поліцай. Ну, так што, што свобода?... Дак разі нада отакоє безобразіє дєлать?... Читали б сібє тихо і скромно, а они з криком...
Лія. Верно, дедушка!... Да здравствует революция! Правда?
В юрбі сміх. Сивий поліцай іде поважно далі. До нього пристає якийсь хлопчина і на ходу читає йому прокламацію... Чуються голоси: «Смирні барбоси стали». Другі: «Е, це здавна хороший городовик».
Дзвінкий голос. Господа, на митинг!
Чийсь голос. Мітингу не буде!
Дзвінкий голос і инші. Почему? Комитет приглашал на сегодня?
Мартин (стає на тумбу, його піддержує Мазун і ще хтось). Товариші! Загальний комітет усіх соціял-демократичних організацій закликав на сьогодні на мітинг. Але я, від імени цього комітету, прошу підождати якийсь час і не ходити на царський плац. Комітет, товариші, дуже добре розуміє, що нам треба обсудить ту «конституцію», яку сьогодні преподнесло нам наше добре правительство. (З тротуару вулиці сходиться до кону - в перевулок - публіка. Ольга роздає бумажки). Але комітет, товариші, також добре знає, що, коли правительство що-небудь дає одною рукою, то в другій держить нагай. Сміх. Ми вже знаємо, як воно обіщало конституцію і скільки крови пролилось. Тепер, товариші, конституція ця вийшла, скільки ж то тепер повинно пролитись крови? Як ви думаєте? (В юрбі сміх і крики: «Багато!.. Ура»!) Отже, товариші, нам треба буть дуже обережними. Комітет вчора пізнав, що поліція на сьогодні організує погром. Нам треба добре роздивитись, чи треба нам сьогодні робити мітинг, чи підождати...
Чийсь голос. Не треба ждать... Погрому не будет... Это трусость.
Мартин. Товариш, що крикнув «трусость», видно недавно з яйца вилупився - сміх - бо не зна, що таке «трусость», а що таке розум. Нам не важно, чи то «трусость», чи ні, коли я піддурю ворога й розіб’ю його. Нам важно перемогти. Товариші! Всякий знає, що наша сила - організованість. Будьмо ж людьми розуму й дисципліни. Комітет через півгодини обсудить цю справу й об’явить усім, коли буде мітинг. А тепер, товариші, будем на вулиці, ходячи, ждать.
Зліза з тумби. В юрбі оплески і крики: «Будем ждать»... «Комітет рішить»... «Господа, не расходись»... Читають прокламації.
Жвавий добродій (дзвінко, різко з тумби). Товарищи! Если в вас жив дух человеческий, если у вас не угасло пламя отваги, если вы не рабы, то вы пойдете сейчас на митинг!.. Слышите, вы пойдете! Нельзя ждать... Нас обманывают. Нас обкрадывают этой конституцией, а мы будем ждать пока кто-то там решит,- (Крики: «Годі!...» «Довольно!...» «Просим!...» «Не надо!...» «Годі!…») - кто-то там решит, итти ли нам, или нет. Граждане и гражданки! Если в вас жив дух человеческий, то вы пойдете сейчас и будете обсуждать, что делать дальше, как дальше бороться за свои права!
Товстий поліцай (з’явившись на розі). Господа!... Р-разойдісь... Що за собраніє... (В юрбі свист і крики: «Долой полицию! Геть»!)
Жвавий добродій. Господин... городовой! Вы как будто с луны свалились. Разве вы не знаєте, что сегодня издан манифест, разрешающий собрания?
Товстий поліцай (уперто). А я говорю тібє - р-разойдісь... Понімаєш? (В юрбі регіт, крики: «Долой!... Геть»).
Мартин. Товариші! Не будемо дратувать биків даремно... Розійдімся на групи... Комітет рішить і ми підемо всі на плац... (В юрбі: «Комітет рішить»... «Вєрно» «По парам». Починають розходитись. Поліцай іде далі).
Мартин (одходить до Сашка на бік). Сашко! Зараз біжіть до бундовця Абрама і скажіть, щоб він зараз же йшов сюди. Потім зараз же біжіть до Алєксєя і теж кличте. Ви знаєте, де він живе?
Сашко. Знаю.
Мартин. На розі Петровської...
Сашко. Знаю, знаю... Щоб сюди йшли?
Мартин. Сюди, сюди. Я буду в цьому перевулку ждать. Скоро тільки, Сашко! Бачите, маса хвилюється. (Підбіга Департамент). А як не застанете, то біжіть до Соломона. Там може будуть. Сашко біжить.
Департамент. Слухайте, Мартине, я протестую. Ви не маєте права...
Мартин. Що таке?
Департамент. Комітет постановив на сьогодні мітинг. З якої речи ви спиняєте публіку? Я не хотів вносить дезорганізацію.
Мартин. Ви чули, що я говорив? Вам позакладало?
Департамент. Ви, пожалуста, трошки ввічливіше висловлюйтесь... Я вам не...
Мартин. Та справді, ви ж бачите, що тут не до формалізму...
Департамент. Я повторяю, ви не мали права сами цього рішати. Майте на увазі, що мітинг постановив загальний комітет.
Мартин (круто одвертаючись). Одчепіться од мене!
Департамент. Товаришу! Ви - нахал.
Мартин (озираючись). Ви - дурень.
Департамент. Ми з вами ще будемо балакать!
Гнівно йде за лівий ріг. Мартин переходить на другий бік перевулку й
