Українська література » Класика » Цар Соловей - Руданський

Цар Соловей - Руданський

Читаємо онлайн Цар Соловей - Руданський
царство

І дарунок дав я.




І спасибі тобі, сину,


Нічого казати:


Ти умів на своїм місці


Хороше стояти.




Тим лиш тілько не хвалю я,


Що-сь в собі замкнувся,


Що й умерших відцурався,


За живих забувся.




Стань і ти передо мною,


Донько злотокрила,


Наіі розсуджу, чи так, донько,


Як повинна-сь, жила.




Тобі, доню моя мила,


Опісля цариці


Оставались на дідизну


Степи без границі.




Степи пишні і розкішні,


Степи, чарів повні.


Да і ти на серці мала


Склони полюбовні.




Ото й дав я тобі крила.


Щоб ти скрізь літала,


Що чарує - малювала,


Піснями співала.




А на що ж ти обернула


Свої сильні крила?


Тілько з розуму зводила,


Кров людськую лила.




І хоть близька з родом була,


Ти ума не вчилась,


Нахилилась до худібства


І все погубила-сь.




Доню моя злотокрила!


Ти дитя миленьке!


Не втішила-сь мене, доню,


Ані свої неньки.





XIII





Стань і ти, мисливий сину,


З своїм даром з неба!


Чи той дар святий із неба


Ти ужив, як треба?




Тобі дав бог добрий розум


До розпізнавання,


І ти, сину, ще з дитинства


Любив полювання.




І, полюючи по лісу,


Зілля виучав-єсь,


І, полюючи за звіром,


Звірів пізнавав-єсь.




І як бігав через гори,


Скали і обвали -


Тобі думки і за землю


В голови впадали...




І як здобич попадалась,


Треба ж було бити,


Треба ж було в ціль ціляти,


Луком не схибити.




Все то розуму бажало,


Щоб розміркувати,


Все то мало тобі, сину,


Розум розкривати.




І по мислі дав я землю


Для зізнання твого


І на поміч, на підмогу


Коня вороного.




Но й ти, сину, мало, мало


Розуму учився!


Замість тихої науки,


Ти з ріднею бився!..




Стань і ти сюди, причепо!


Стань передо мною,


Най розсуджу свою правду


І суд над тобою.




Сину мій! Любив ти, сину,


Все покуштувати,


Лиш не хтів ти з-поміж злого


Доброго пізнати.




Ти допився до худібства,


Душу затопив-єсь


І від батька замість всього


Лиш вина просив-єсь.




Правда, діти, що і того


Треба в вашім віку,


Тілько здержпим в тому бути


Треба чоловіку.




Діти мої, любі діти!


От вам правда щира:


Не впивайтесь і не бийтесь,


Не соромте мира!




Жийте кожне свою силой,


Тілько-но кохайтесь


І всі четверо збирайтесь -


Правди научайтесь».





1857 года


10-18 декабря

Відгуки про книгу Цар Соловей - Руданський (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: