Приручити Дикого - Анна Лященко

Карада

Я почула, як у саду приземлився дракон, і визирнула у вікно. Це виявився батько, я хотіла його гукнути та привітатись, але звернула увагу, що він щось приніс у пащі. Оленя? Тато, звичайно, любить полювати, але зараз зарано ще, та й так відверто принести матінці тушку?

Зазвичай він відносив видобуток комусь, щоб його обробили, і до мами м'ясо потрапляло вже в розфасованому вигляді.

Придивившись уважніше, я виявила, що у батько в пащі не олень, він притяг у зубах Ярда! Брат виглядає неабияк пом'ятим і дуже незадоволеним. Треба сказати, що він так і не прийняв повністю людське обличчя. А батько, взагалі, люті!

Я не збиралася підслуховувати їхню розмову, але громоподібне гарчання батька в частковому обороті, неможливо не почути!

- Ярд! Що ти робиш?? Тобі мало було минулих неприємностей, ти знову до принца поліз? Присягаюсь Богами, цього разу я тебе власноруч покараю! І мені начхати, що ти вже дорослий! Судячи з усього, мізки у тебе при першому обороті відбило!!

- Батьку! Тобі зовсім начхати на Караду? Тільки щоб не втратити тепленьке містечко в дипломатичній місії, ти готовий її підкладати під цього золотого виродка?

Чую, як батько гарчить, а потім із саду долинають характерні звуки бійки. Зважаючи на все, Ярд огризається і відповідає батькові!

Я розумію, що втручатися у бійку двох самців це самогубство! Без мене розберуться! Ну не вб'ють же вони один одного! Але Ярд зовсім збожеволів, якщо зважився не тільки суперечити батькові, а й битися з ним! Сиджу і тихенько та скиглю, не помітивши одразу, що і сама теж вже перебуваю в частковому обороті.

Я чую, як скиглив брат, просячи помилування, і звуки бійки припиняються.

- Стеж за своїми словами, сину! Ти зовсім контроль втратив?

- Батьку, ти ж знаєш, Карада ненавидить принца! Як. Вона. Могла. Завагітніти? Це гаденя взяв її силою!!

- Тобі це сестра сказала?? Я вб'ю принца!! - гарчить батько.

- Батьку, ні!! - Далі приховувати свою присутність не можна, наслідки для всіх можуть бути жахливими! Якщо батько приведе свою загрозу у виконання, його видадуть королівству, а там напевно стратять за вбивство члена королівської родини.

- Карадо, не захищай його! Якщо він узяв тебе без твоєї згоди...

- Ні, ні! Все було… за взаємною згодою! Я… просто я не думала, що це Раян…

- Він обдурив тебе? - знов гарчить батько. Поки що заспокоїти його мені не виходить, здається, я роблю тільки гірше. Якщо таке, звісно, ​​можливе.

- Я ж розповіла вам з матінкою про моє перше знайомство з принцом, з Диким. І коли… загалом наша близькість… Я сама захотіла… — видавлюю з себе, я не можу із самцями, хай і родичами розмовляти про таке! - Батьку! Я не хочу це обговорювати! Але Раян не брав мене силою! І це все, що вам потрібно знати!

- Ярде, сподіваюся, тобі слів сестри достатньо, щоб відмовитися від помсти за вигадану образу? З твоїм покаранням вирішимо пізніше, у будь-якому випадку спочатку отримай стягнення від ректора, а зараз вирушай прямо до його кабінету!

Кай

Мої підопічні всі цілі, хоч і неабияк пом'яті. Що буде з Ярдом та його командою, мене не особливо турбує. Мені головне, щоб подібного більше не повторилося. Здається, настав час виносити крила з Академії!

Розмірковую, піти зараз поговорити з батьком Каради, як я й збирався, чи вже варто відкласти розмову на завтра. Я не думаю, що можу потрапити під роздачу, а навіть якщо й так, то я теж не проти розім'ятись. Мене інше турбує – наскільки буде конструктивною наша розмова, враховуючи все, що тільки що сталося. Трохи подумавши, я вирішую, що розмова зачекає, а мені не заважало б трохи розслабитися, не довго думаючи виходжу за територію Академії, звертаюся і злітаю в повітря. До бару тут крилом подати, а трохи відірватися від проблем мені не зашкодить.

Раян

- Здається, ми найближчим часом повертаємося в Дикі Землі... - замислено вимовляє Деян, ми коли після регенерації заходимо в будинок.

- І що ти пропонуєш? - Соко дивиться на друга, злегка примружившись, здається і Роксі зрозумів, на що брат натякає, бо помітно пожвавішав.

- Креде, ти з нами? - запитує Роксі.

- А з принцом хто залишиться?

- Ее… щоб ви там не задумали – я з вами! – здається, я теж здогадуюсь, до чого вони хилять.

- А якщо Кай повернеться?

- Судячи з його настрою, до ранку ми не побачимо наставника. Швидше за все, півночі буде з Ріком лаятися, а потім північ миритися, — підморгує Деян.

- Отже, Боги на нашому боці! Вперед! Принце, то ти з нами?

- Само собою! Ми ж тепер ніби пов'язані!

Сміємося і вибігаємо з резиденції, не бажаючи втрачати жодної секунди дорогоцінного часу.

Обертаємось і злітаємо. До бару тут недалеко! Усього кілька помахів крил.

***

Карада

Ні батька, ні Ярда я такими злими ще ніколи не бачила. Але, зважаючи на те, як вони швидко обоє заспокоїлися, я починаю розуміти, що багато нюансів поведінки драконів, а тим більше самців, від мене ховалися. Ймовірно, з метою захистити мою ніжну сутність, як завжди казала матінка.

Тепер я починаю розуміти, що мала на увазі вона не мою драконицю, а людську іпостась. З драконами, навіть з моїм, мама ніколи не хотіла спілкуватися. Ми з братом навіть перший свій оборот робили в таємниці від неї. За що ж матінка так не любить драконів? Запитувати в неї безглуздо, вона навіть розмовляти на цю тему не буде. Потрібно поговорити про це з батьком! Тим більше, що мені дуже хочеться повернути прихильність моєї дракониці та її саму! Я сумую за небом.

Виходжу в садок у надії обернутися і, якщо моя звірюга погодиться, то й політати хоч трохи. Але моя дракониця відмовляє мені! Я її відчуваю і чую її бурчання, але обертатись вона не хоче!

Намагаюся загарчати від злості, але виходить лише жалюгідне жалібне шипіння, більше схоже на писк. Тупаю ніжкою та йду до гуртожитків. Дівчатка, подруги з курсу, пропонували піти розвіятися увечері. Я не відмовлялася, хоч і не горіла особливим бажанням. Але що мені весь вечір наодинці в порожньому будинку робити? Тітка Дарія з матінкою поїхали до столиці за покупками. Батько та дядько Рік теж кудись пішли. Брат, звісно ж, вирушив до своєї кімнати в гуртожитку старшокурсників. Не вечеряти ж мені одній?