Приручити Дикого - Анна Лященко

- Це не дуже добре, Ріку, не боїшся, що скажуть, ніби все спеціально підлаштовано? Та й зам'яти інцидент тоді вже точно не вдасться, — Каттар, як завжди, прораховує наслідки.

- Значить, на змагання прямо з карцеру вирушать, а потім назад. Кай, ви ж із принцом разом із Каттаром у Дикі Землі вирушите?

- Так, паралельним курсом, щоб не допустити проблем через розставання.

- Каттаре, на п'ять днів старт відкладете?

- Думаєш, їм не вистачить трьох?

- Та й п'яти мало, за великим рахунком! А три це взагалі ні про що! - гарчить Рік, включаючи "злого ректора". - Ми навіть не встигнемо відремонтувати заклад!

- Добре, залишимося ще на п'ять днів. У мене якраз є незакінчені справи у міністерстві.

- Кай, а тобі взагалі підвезло! Твої пташенята п'ять днів у моїй клітці посидять, можеш поки свої справи залагодити. З Лолою... - підморгує мені Рік.

- Несподіваний бонус! - сміюся я. Справді, ці "канікули" дуже доречні! Треба щось з Лолою вже вирішити. Або ініціалізувати нашу Істинність, або розлучитися остаточно. Не хочу мучити її чеканням невідомо чого. Так, ці п'ять днів мені зараз дуже знадобляться!

Карада

Ми з подругами повертаємось до Академії. Ох, влаштує мені батько! Але краще виволочка від нього, ніж багатогодинні моралі від мами! Тож я більше за брата переживаю. Про принца намагаюсь не думати, бо це не мої проблеми!

Звертаю увагу, що мої подружки затихли.

- Та не переживайте! Нічого нам не буде! - намагаюся заспокоїти їх.

- Тобі так точно, таки ти — племінниця ректора! - шипить Расса.

- Послухай, Карадо, пам'ятаєш, ти нам розповідала, як ініціалізується Істинність? - Тріс обережно запитує в мене.

- Ну, голки по всьому тілу, тисячі. Дуже неприємно, зате потім, як у гарячу ванну поринаєш. Розслаблення таке і кааайф! - відповідаю подрузі, згадуючи свої відчуття. Це справді було незабутньо!

- Ой, Рассо, ти теж це відчула? – скрикнула Тріс. - Хто?

- Ярд... - зніяковівши, дивиться на мене Расса.

- Але як?? Ви ж ненавидите одне одного!

- Ось так ось. І як тепер із цим жити?? - плаче Расса.

- І я не знаю. Я не хочу у Дикі Землі!! А Деян тут не лишиться, – зітхає Тріс. – Ми навіть посварилися через це.

Мені шкода дівчат, я вже з цим усім зіткнулася. Починаю схлипувати, і не минає й хвилини, як ми всі втрьох уже ридаємо в три струмки, привертаючи до себе увагу старшокурсниць.

- Гей, дурні, ви чого болото розвели? Відрахування боїтеся? Нічого вам не буде, нема чого плакати!

- Ми Істинних знайшли… - схлипуючи, повідомляє Тріс.

- А плачете чого?? Переживаєте за Пару? Не приб'ють їх за бійку! – намагається заспокоїти нас одна зі старшокурсниць.

- І це теж, але головне – нам це не потрібно! Я зі своїм напередодні розлучилася, зовсім! - скиглить Тріс.

- А я свого з самого початку ненавиджу! - видає з риком Расса.

- Карада, а ти чого плачеш? – запитує одна зі старшокурсниць.

- Ми розлучаємося. Я вагітна і мама сказала, що нам такий чоловік і батько не потрііібееен…. – я плачу вже не стримуючись, і старшокурсниці приєднуються до нас.

Ми всі у сльозах. Охоронці, які супроводжують нас, в шоці.

Для повного щастя біля воріт Академії зустрічаємо матінку і тітку Дарію.