Приручити Дикого - Анна Лященко

Сам не помічаю, як опинився у частковому обороті. На своє виправдання можу тільки відзначити, що не я один. І мої хлопці, і Ярд із друзями, та й наставник із ректором та братом уже теж вкрилися лускою.

- Якого ЦІ тут роблять, та ще й з нашими?? - заревів Ярд. І тут розпочалося.

Якось само собою вийшло, що ми з Ярдом опинилися на одному боці. Я тільки встиг помітити, як старші — Кай, Рік і Каттар, висмикнули з цієї бучі дівчат, і далі вже стримувати себе не було причини.

Кай

- Ріку, якого Некрилатого Бога, ти ще не домігся закриття цього закладу? - вилазячи з-під уламків, гарчить Каттар. – Це відкрита провокація молодняку ​​– продавати веселючі напої у кількох помахах крил від Академії!

- Та залиш, Каттар. Ти ж бачив, що ніхто з учасників навіть замовлення не встиг зробити! Веселючі напої тут ні до чого.

- Та бачив, бачив. Ці бовдури столичні з такими каталізаторами прийшли, що спалахне в будь-кого! – коментую появу команди гостей із дівчатами з Академії. Участь Каради в цьому інциденті поки що завзято ігноруємо.

- Що робитимеш, Рік? - запитує Каттар брата.

- Буду відновлювати в черговий раз цей заклад... У мене договір із власниками: Вони контролюють кількість вживаного і, у разі чого, як сьогодні, викликають службу безпеки Академії, а не охорону порядку Імперії. А Академія покриває витрати на ремонт. Зручно для всіх. До того ж вони тут завжди під боком, і мені не треба своїх бовдурів шукати в разі чого, та  потім із підземелля муніципалітетів витягувати. Щоправда, до появи серед студентів золотих драконів, досі йшлося лише про косметичні ремонти та заміну меблів. - Рік багатозначно дивиться на мене.

- Мда, продумано. А просто заборонити студентам відвідувати такі заклади не можна?

– Як? Вони повнолітні, до Академії тільки після першої дорослого линяння вступити можна. На території усе веселюще заборонені, а всі дії студентів за її межами – на їх совісті.

- Із закладом все зрозуміло. А що з цими робитимемо? – киваю на два ряди студентів, вишикованих службою безпеки Академії.

- Не знаю, Кай. Чесно. Моїй фантазії вже не вистачає. Треба ж щоб їх пройняло, і особисту справу псувати не хочеться.

- Ректоре, що з ними робити? - запитує Ріка начальник служби безпеки, киваючи на студентів, що терпляче стоять, похнюпивши голови. Дівчат уже відправили до Академії.

- Ось так, двома шеренгами, пішки до Академії! Під конвоєм! І прямо в карцер! – у рядах тих, хто завинив, почалося сум'яття, хто шипить, хто гарчить, а хто і в частковому обороті знову. – А хто не задоволений – до мого кабінету, писати заяву про відрахування за власним бажанням.

- А чого з власного? – дивуюсь.

- Мені потрібна така пляма на Академії?? - ричить Рік голосно, щоб усі чули

- Ректоре, що, і столичних туди ж? – дивується начбез.

- Усіх! З їхнім тренером я розберуся.

***

Раян

Стоїмо, похнюпивши голови, та чекаємо на вирок ректора. По очах Кая бачу, що б Рік не вигадав, від наставника буде добавка.

За наказом ректора, під конвоєм нас ведуть до карцеру Академії. Позорище яке! Якщо батько дізнається… Хоча, мені й засуджувального погляду Каради вистачило!

- Раян, ти як? – цікавиться Соко.

- А що мені станеться? - відповідаю злегка пошипівши.

- Про карцер чув?

- І що? Думаєш, страждатиму від спогадів і не втримаюся — пущу сльозу?

- Ну, від тебе сліз навряд чи дочекаєшся! - сміється Роксі.

- Слухай, Раяне, як ти думаєш, дівчаток теж покарають? Щось я за них переживаю… – шипить Деян.

- За них? Чи за одну конкретну? – веселяться Роксі та Соко. Цим все ні до чого!

- Та нічого їм не буде, відвідувати цей заклад не заборонено, а напої, що веселять, вони не вживали. – озвучую свої думки я, бо теж переживаю за Караду.

- Ага, і навіть у бійці не брали участь! - підтакують близнюки.

- До речі, Деяне, а що це було там між тобою та Тріс? - переводжу розмову на іншу тему. Мені щось здалося, і хочу уточнити.

- Нічого не було, – гарчить друг у відповідь.

- А що ж ти так руку відсмикнув, ніби за колючку схопився?

- Тобі здалося, — шипить Деян.

 - Стоп, Деян, у тебе був фізичний контакт із твоєю Істинною?? – приєднується до розмови Кред.

- Одну мить, просто відсунув її убік.

- І наче голки по всьому тілу? Потім жар? Так? - співчутливо питаю, вже розуміючи, що сталося.

- Так, і що?

- Вітаю, друже, ваша Істинність ініціалізувалася! – сподіваюся, це прозвучало досить радісно, ​​але не надто, щоб не виглядало, ніби я зловтішаюся.

- З одного дотику? - скиглить Деян.

- Так, не забувай частковий оборот та емоційну складову.

- О, Боги!

- Угу...

- Гей, ви серйозно про голки та Істинність? – раптом приєднується до нашої розмови Ярд.

- А не пішов би ти, нема чого підслуховувати! - гарчить Деян, і якби не служба безпеки Академії, він би вже врізав зайве цікавому братові Каради.

- Я не підслуховував, воно само, — шипить той, і я помічаю, що він все ще у частковому обороті. Ну тоді зрозуміло, чому він нас почув.

- Так, коли Істинність ініціалізується, саме так відчувається. Як тисячами голок проткнули та потім жар по всьому тілу, — переказую свої відчуття і начебто заново все переживаю.

- Некрилаті Боги!

- Що, і ти?

- Схоже що так. Це зовсім не входило до моїх планів!! Тим більше вона ненавидить мене, вважає безмозкою горою м'язів. І що тепер робити???

- Нічого. Ласкаво просимо до нашого світу... - зітхаю я.

Кай

- Ну що, ректоре, придумав покарання? - запитую Ріка.

– Ні. Поки що посидять п'ять днів у карцері. А там, чи щось придумається, чи цим обмежуся.

- А як же змагання? Ми із дружиною спеціально наш від'їзд затримали, — засмучується Каттар.

- Ось і кара! Не буде змагань!