Приручити Дикого - Анна Лященко

Кай

Раян повернувся! Я, звичайно, десь у глибині душі не переставав сподіватись, але все одно це для мене несподіванка. Я ще не зрозумів його до кінця.

Хлопці радіють поверненню принца і не тільки тому, що тепер їм не загрожує гнів Грега, вони прив'язалися до нього і переймаються його майбутнім. Як і я. Ось тільки Раян повернувся, бо змирився з розлученням чи просто вирішив нас не підставляти? Я переживаю за нього і не хочу, щоб він закінчив своє життя десь на самоті, в горах. Але вплинути на його рішення можна лише повернувши Караду.

Спробую вкотре поговорити з дівчиною. Разом з'ясую у її батька, коли вони планують вирушати в Дикі Землі. Узгоджуймо маршрут та швидкість. Підозрюю, що матінка Каради наполягатиме на пересуванні в екіпажі, як завжди, і Карада буде з нею. Можливо, у мене з'явиться можливість ближче познайомитись із Каттаром. Батько Каради начебто на нашому боці, сподіваюся, він не залишив свою ідею допомогти молодим і позбавить Караду впливу матінки, хоча б на деякий час.

Іду до Ріка і по дорозі зустрічаю Ярда з товаришами по команді, зважаючи на все, вони прямують до нашої резиденції, і мені не подобається їхній настрій. Виглядають усі вельми агресивно. Добре, що мене поки що не помітили.

Мчу до будинку ректора, сподіваючись, що він там, а не в офісі чи десь на території.

- Ріку! Терміново службу безпеки до нашої резиденції!

- Кай, що Раян знову накоїв? Біснується? Він за цим повернувся, щоб буянити?

- Принц не до чого! Поки що, — ричу я. – Але, здається, Ярд із товаришами збираються влаштувати проблеми. Я щойно їх зустрів майже біля нашого будинку. Якщо почнеться бійка...

- Не продовжуй. Я знаю сина, нічим добрим це не закінчиться! - з риком втручається в нашу розмову Каттар, і я сподіваюся, це гарна новина.

- Кай, я за своїми безпечниками, а ти з Каттаром – давайте до резиденції.

- Не треба безпечників, я сам розберуся, – гарчить батько Каради.

 - Впевнений?

- Впевнений. Мало нікому не здасться. Своїх тільки притримай, Кай. Принц спалити всіх за секунду може.

- Ярда не чіпатиме. Повір мені.

З цими словами ми підбігаємо до нашої резиденції та виявляємо, що бійка у самому розпалі, всі учасники в частковій трансформації та це логічно, у разі повного обігу, служба безпеки Академії вже давно побачила б їх.

Каттар не став мигдальничати й, обернувшись, просто спікірував у гущавину бійки й розкидав усіх у різні боки, а ми з Ріком зайнялися сортуванням: я підбирав своїх і відкидав їх під навіси, а Рік просто перекидав студентів через паркан. Менше, ніж за хвилину порядок було відновлено та Каттар мовчки відлетів з Ярдом у зубах, а Рік навіть попрощався перед тим, як стусанами погнати своїх студентів у бік гуртожитку.

- Наставнику, вони перші почали! – Деян намагається виправдатися, злизуючи кров із розбитої губи.

- Угу! - Кред лаконічний, втім, як і завжди.

- Ми тільки боронилися! Чи можна нам обернутися та регенерувати? - Соко і Роксі тихенько шиплять осторонь.

Знаходжу очима принца. Слава Богині Гір, не сильно пом'ятий, інші виглядають гірше. Прикрили його, молодці!

- Регенеруйте. Вашої вини немає. Раяне, ти гаразд? - запитую принца, настрій якого явно не дуже.

- Я в нормі. Дякую хлопцям.

Раян

Наближення Ярда я відчув одразу і не тільки тому, що був у частковому обороті, бо доїдав печінку, яку дбайливо притягли мені вранці брати. Як не дивно це визнавати, але у нас із братом Каради утворився зв'язок. Не такий повний як з іншими, але я відчуваю, коли він десь поруч. Зворотний бік Істинності? Разом з дружиною, я отримав всю її сім'ю і тепер відчуваю їх теж.

Зараз я відчуваю з боку Ярда стосовно мене тільки лють, агресію та злість.

- Хлопці, здається, нам зараз доведеться трохи повправлятися.

- Ти про що, Раяне?

- Я відчуваю, що Ярд поряд, а судячи з запаху – далеко не один.

- Навіть якщо з ним лише його команда…

- Нам давно настав час розім'ятися! Чудовий привід!

– Дааа! Тим більше ми ж на своїй території! – Близнюки радіють, як діти. Не помічав за ними раніше такої тяги до бійок!

- Раян, тільки ти тримайся за нами, добре?

- Сховатися за вашими спинами? Та ким ти мене вважаєш, Деяне? - ричу зі злістю.

- Дай нам реабілітуватися за минулий раз, принце! Та й тобі краще Ярда зайвий раз не чіпати.

- Та там, крім нього, є про кого кулаки почухати! - натякаю, що буде не так вже й просто.

Ми сміємося, і розминаємось у передчутті хорошої бійки. Наші «гості» не змусили на себе довго чекати. Один за одним, перебуваючи в частковій трансформації, вони перелазять через паркан нашої резиденції.

Ну що, помчало!