Приручити Дикого - Анна Лященко

***

Карада

Я висловила наставнику принца все. Озвучила йому всі свої страхи та кошмари, які пережила за цей час. Напевно, мені мало стати легше? Принц мене обманював, і я хочу йому помститися. А ще я роблю все, що каже мені матінка. Раян не заслуговує на прощення! Вона у цьому впевнена! І я теж! Напевно…

Ось тільки чомусь, десь у глибині, у мене все ще болить. І моя дракониця знову не озивається. Я відчуваю її, вона зі мною, але сидить, забившись у найдальший куточок моєї свідомості та тільки іноді скиглить. Навіть вона вже погодилася з тим, що розлучення – єдиний логічний варіант розвитку подій. Адже так? Відгукнися, звірюга моя!!

Раян

З нетерпінням чекаю на повернення наставника. Хоч він і сказав, що зустріч з Карадою не допоможе, але раптом? Може дракониця переможе її впертість? Може Істинність упорається з думкою матусі? Може почуття до Дикого подолає ненависть до Раяна? Може Карада хоча б просто зглянеться наді мною? Я згоден на все!

Але повертається Кай і, зібравши всі мої надії у великий сміттєвий пакет, відправляє мене в безодню відчаю...

- Раяне, я поговорив з Карадою, як ти й просив.

- І??

– Шансів зберегти ваш шлюб, немає. Батьки Каради подали листа Імператору з проханням про розлучення. Саттон підписав його і відправив документи до королівства. Тепер це лише питання часу.

– Я не дам їй розлучення! - ричу я, хоч і розумію, що це безглуздо, та й Кай не винен.

- Ти не просив згоди на шлюб, тому й твій дозвіл на розлучення не потрібний. Найближчими днями вся родина повертається до Диких Земель. Ми слідуватимемо за ними, щоб ти був поблизу своєї Пари.

Я ніяк не реагую на слова наставника, просто чекаю, коли до моєї свідомості дійде, що це все. Я втратив Караду назавжди.

- І ось ще що, Карада хоче з тобою особисто поговорити, вона просить тебе сьогодні вночі прийти до будинку ректора, до запасного виходу.

Слабкий вогник надії мерехтить десь далеко. Може Карада погодиться втекти від батьків? Мені начхати на можливий дипломатичний скандал. Істинність є вагомим аргументом і навіть у юридичних питаннях вважається обставиною непереборної сили. Злочини, вчинені під впливом Істинності, одержують виправдувальний вирок у будь-якому суді!

Насилу дочекавшись ночі, я з прихованою надією вирушаю до місця зустрічі, призначеного Карадою.

- Карада! Я так радий тебе бачити!

- Раян, я вагітна. - замість привітання заявляє мені Карада.

Я буквально злітаю в небеса від щастя, і відразу падаю і розбиваюся об каміння, усвідомивши, що це означає для мене.

- Ти впевнена?

- Так, я вже деякий час підозрювала, і сьогодні Дарія оглянула мене та підтвердила.

- Наш єдиний раз...

- Так... Раян...

- Дрібна ... Ну що ж, якщо ти не хочеш, щоб ми були разом, я не наполягатиму. Тепер, коли ти вагітна, ти в безпеці та не залежить від нашої Істинності. Я радий за тебе!

- Раян! Поки мій батько посол у Диких Землях, ми житимемо там, і ти зможеш перебувати досить близько, щоб не було загрози для твого життя.

- Моєму життю загрожує тільки перспектива збожеволіти, перебуваючи поряд з тобою і не маючи можливості доторкнутися! До Некрилатих Богів Істинність!! Я люблю тебе!! Я хочу бути поряд, торкатися тебе, вдихати твій запах, пестити. А ти пропонуєш мені сіре існування, десь недалеко? Тільки щоб не здохнути від туги при розлуці?

- Раян, зараз уже пізно все це обговорювати, дозвіл на розлучення отримано, найближчими днями ми всією сім'єю повертаємось у Дикі Землі. Я переводжусь до Академії королівства, і народжуватиму в Диких Землях.

- Ти хочеш, щоб я летів із тобою?

- Мені все одно, але оскільки ти прив'язаний до мене Істинністю, я маю тобі повідомляти про свої пересування. Тим більше, що мій батько домовився з твоїм про розлучення. І як тільки прибудемо в Дикі Землі, ми з тобою одразу ж вирушимо до вашого родового храму, і ти оголосиш, що ми більше не чоловік і дружина.

- Карада!! Годі мені карати! Прошу тебе!! Не треба розлучення, дай мені шанс! Пробач мені…

- Раян, у тебе були сотні шансів сказати мені правду. Але ти спочатку вважав за краще зі мною грати в учня та училку, потім у закоханого однокурсника. І навіть у чоловіка пограв! Скільки разів ти міг мені все розповісти?

- Я хотів, ще вдома, відразу після твого линяння, але ти ж знаєш, батько мене замкнув, а потім відправив до Імперії… а потім… потім я просто злякався! Боявся саме такої твоєї реакції.

- Злякався і забрехався...

- Так…

- І навіщо ти мені такий потрібен? Мені, моїй дитині...

- Нашій дитині, Карадо! - ричу я.

- Моїй дитині, Раяне, – спокійно відповідає мені, тепер уже майже колишня дружина. - Такий батько йому не потрібний.

- Карада. Я... Так, я виявився боягузом і слабаком. Найбільше я боявся, та й боюсь зараз, твого гніву.

- І тому ти постійно мене злиш? Де логіка у твоїх діях, Раяне?

Дивлюся на неї й не знаю, що відповісти.

- Добре, як тільки прибудемо в королівство, я відразу ж вирушу до нашого родового храму та оголошу про розлучення. Твоя присутність не обов'язкова. Просто знімеш кільце, коли відчуєш, що воно відпустило тебе. Дякую, що попередила про свій відліт. Сподіваюся, ти й надалі мені повідомлятимеш про свої пересування заздалегідь. – Намагаюся говорити також спокійно та беземоційно, як і вона.

- Раян, я не хочу твоєї загибелі. Звичайно, я тобі повідомлятиму, якщо в мене буде необхідність відлетіти на відчутну для Істинності відстань.

- Я вже помер, Карадо, — ледве чутно говорю я, сподіваючись, що вона мене не почула.

***

Кай

Нічого хорошого від розмови принца з дружиною я не чекаю. Згадую, про що Карада хоче поговорити з Раяном, і передбачаю його реакцію.

Ну що ж, я не помилився.