Українська література » Фентезі » Хазяйка Примарного готелю - Анітка Санніфео

Хазяйка Примарного готелю - Анітка Санніфео

Читаємо онлайн Хазяйка Примарного готелю - Анітка Санніфео

- Магічний сон можна перервати, є один спосіб. Тільки їхні стосунки однаково неможливі. Для цього треба зняти заборону.

- А ти можеш її зняти?

- Один – ні. Мені потрібна допомога.

- То попроси її! Хто має допомогти?

- Ти, – просто відповів він.

- Що? – Не повірила я.

- Тільки ти можеш допомогти мені нейтралізувати заборону.

- Але чому саме я?

- Ти носиш другу обручку. Іларіон поставив умову на зміну цієї заборони: "І лише пара, у якої виявляться дві обручки, зможуть скасувати або змінити дію заборони" Власне, доля їх тепер у наших руках. Та й не лише їх, якщо говорити відверто.

- Чому Вестор не сказав про це?

- Бо він не знає. Ця інформація відома лише мені. Вона записана у родових літописах.

- Що мені треба зробити? – Запитала я. – Мені дуже хочеться допомогти Вестору… Він надто багато зробив для мене.

Армаріс мовчав, нервово смикаючи пальці.

Я чекала на його відповідь, від хвилювання у мене перехоплювало подих, я встигла накрутити себе до краю і вже просто не знала, що думати.

- Вийти за мене заміж, – сказав нарешті демон.

-  І все? – Не повірила я.

- А ти чекала на темний ритуал на крові? – глузливо спитав він.

- Щось на кшталт того… – чесно зізналася я.

- Ох, це все дурниці та плітки. Дві родові обручки повинні поєднати дві долі, щоб стати одним цілим, а над Світом Темряви запалити веселку нової епохи…

- Чого? – не зрозуміла я.

- Так записав мій прадід Іларіон. Мабуть, він хотів, щоб ті, хто носитиме його кільця, посівши його місце, могли приймати рішення, від яких залежатиме доля цілого світу?

- Очманіти! – Видихнула я. – Є ще щось, що я повинна знати про цей світ?

- Думаю, так. Але не все одразу. Я поступово познайомлю тебе зі всіма звичаями довіреного мені світу.

- Армі, не квап мене із рішенням, гаразд? Я не готова зараз дати відповідь.

- Я ж сказав, що чекатиму, просто дозволь бути поруч. А з рештою розберемося. Вже пізно. Тобі треба відпочити.

- Так, – кивнула я. – Тільки я спершу в душ.

- Я можу почекати?

- Можеш, – відповіла йому, цмокнула в щічку і втекла у ванну.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Скачати книгу Хазяйка Примарного готелю - Анітка Санніфео
Відгуки про книгу Хазяйка Примарного готелю - Анітка Санніфео (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: