Хазяйка Примарного готелю - Анітка Санніфео

- Ну, ясна річ, він же своєю силою почав атакувати. Дві сили вирішили, що чекає бій. Будь-який сплеск магії – це енергія. Вона вимагає сил, твоїх сил, вимагає емоцій та вкладення. Ти не маєш права розкидатися своєю силою лише заради інтересу. Ти можеш використовувати її для захисту, допомоги тому, хто потребує.

- А як же колосок? Я бачила, як дві сили переплелися в одну?

- Це один із способів протистояння. Але в той же час у тебе це ще й єднання. Але лише всередині тебе. Якщо маг стоїть проти іншого мага – це змагання. Ти маєш знати та поважати закони магії. І саме з них завтра ми розпочнемо навчання.

Ми з Вестором встигли буквально в останній момент. Ви могли постраждати. Будь ласка, не забувайте про це. Я розумію Емму. Їй можна пробачити. Але ти, Армаріс Великий Тринадцятий – спадкоємець самого Іларіона, Вищий демон та Правитель нашого Світу – невже тобі я маю пояснювати такі прості істини?

- Ні, – відповів демон. – Я знаю та пам'ятаю правила. Я тільки хотів переконатись, що сила їй підконтрольна. Було б гірше, якби стався мимовільний викид сили.

- А ось для цього ти й поряд. Тим більше, ця сила стала непідконтрольною не без твоєї участі. Все. Досить. Обійшлося й добре. Сьогодні усі вільні. Завтра починаємо вчитися!

Габріель вийшов із холу, залишивши нас самих.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно