Хазяйка Примарного готелю - Анітка Санніфео

- А мої видіння? Звідки вони…

- Бачення або видіння часто виникають у магів та відьом. Це частина їхньої сили. Але досить вагома. Важливо правильно їх тлумачити. Важливо розуміти, що саме тобі хочуть показати – чи це попередження про небезпеку, чи натяк на можливий результат події, чи просто майбутнє, а іноді й привіт із минулого. Дуже важливо розуміти значення кожного. Те, що ти побачила – злиття двох сил – це може означати боротьбу, це може означати падіння прокляття і також це може бути і подією з минулого, що стало причиною того самого прокляття…

- І як? Як навчитися розуміти, що це означає? – я зіщулилася.

- Інтуїтивно. І логічно. Записуй свої бачення на папері. Записуй та зіставляй з наступними. Зазвичай вони приходять у певному порядку. Ну, і можеш розпитати Ріда. Кажуть, привиди вміють тлумачити видіння з потойбіччя, оскільки вони його мешканці.

- Мені страшно, – зізналася я. – І холодно. Після цього видіння мене ніби льодом скувало, – відповіла я.

- Іди до мене, – він простягнув мені руки, і буквально через мить я опинилася в його обіймах. – Я зігрію тебе. У твоїх видіннях поки немає нічого, що могло б злякати тебе або завдати шкоди. – Він обійняв мене, зігріваючи своїм теплом. Незважаючи на холодний зовнішній вигляд, його серце та душа здатні були зігріти та подарувати тепло та ніжність. Вже не вперше це помічаю.

- Вечеря! – Із повітря з'явився Рід з повним розносом їжі, акуратно опустив його на стіл, розставив тарілки та чашки. – Смачного! – побажав він нам і знову безшумно зник.

- Ходімо, – Вестор допоміг мені встати. – Тобі потрібні сили, а отже, просто необхідно поїсти.

За вечерею ми майже не розмовляли, а потім, побажавши один одному на добраніч, розійшлися по кімнатах.

Цієї ночі я спала без сновидінь. Прокинулася рано, почуваючи себе свіжою і відпочилою. Я зіскочила з ліжка і відчинила вікно, вганяючи в кімнату ранкову прохолоду. Помилувалась сонячним промінням, яке заливало своїм золотим світлом вершину, і відчуло себе окриленою і готовою до нових звершень.

Я швидко прийняла душ, тепло одяглася і, нашвидкуруч випивши чашку кави з молоком та яєчнею, вийшла у двір готелю. Я попрямувала до стайнях, де лунало кінне іржання.

- Гектор, хлопчику мій, – я підійшла до коня і погладила мордочку. – Поїхали кататися?

Кінь був не проти. На цей раз я цілеспрямовано направила Гектора на вершину.