Історія Юхима - Роман Квант

– Чувак, ти таке тут пропустив? Чув, що Свєтку із двадцять шостої турнули звідси?

Я лише витріщався на Максима, здивувавшись від такої несподіванки.

За час, поки я був відсутнім у гуртожитку, дещо сталося, а саме одна дівчина нанюхалася кокаїну (звідки їй було його дістати як не в нічому клубі або десь у підозрілих наркодилерів, що торгують прямо на вулиці) і почала себе поводити неадекватно. Подруга спробувала її вгамувати, але отримала страшного ляпаса, від чого виник синець. Дівчина під кайфом розбила вікно у кімнаті стільцем і почала бігати по коридорі. Після розбирання комендантша наголосила, що доведеться відшкодувати збитки. Студентка послала її матом. Потім, подруги все розповіли і після аналізів крові вердикт був визначений однозначний: звільнення з гуртожитку. Комендетша застерегла, що більше такого не було, бо вона усіх підозрілих, хто колеться, нюхає або просто пиячить запросто вижене без права повернення на цей рік. І їй буде абсолютно байдуже, де студенти зможуть мешкати за час навчання.

– Ніколи б навіть не подумав, що Свєтка на таке здатна, – зізнався я після вражаючої, але реальної історії.

– Ну так, – кивнув Максим і закурив. – Вона ж така тихоня за складом. Розумієш? Ну, тіпа там ботанить над підручниками, з хлопцями тримається холодно. Одним словом, сніжна королева з крижаним серцем і комплексом відмінниці. Як це її вмовили спробувати наркоту?

– В тихому вирі чорти водяться. Може, вона за для цікавості пішла у нічний клуб або хоч раз потусуватися у підозрілій компанії, а там її спокусила таку недосвідчену, яка не має сили волі.

– Та все одно дивно. Я чув, що вона із порядної сім’ї. Хоча, хтозна, що там відбулося. Сподіваюся, Свєтка знайде житло.

Гуртожиток приймає та відпускає студентів без найменших вагань. Хтось вчиться до отримання диплому і не сходить із стежки, а інший спокусився свободою гуртожитку, море алкоголем, оточуючими товаришами, бажанням показати свою крутість. Як на мене, то життя в гуртожитку – це життєвий урок виживати у мікрокосмі, у маленькому суспільстві людей, вміти себе поставити, знайти спільну мову, навчитися встигати і здобувати знання, і розважатися. Я теж ледь не схибив, коли пив на першому курсі по-чорному, але потім схаменувся і почав себе контролювати. Принаймні, останні три роки ніхто ще жодного разу не хотів мене вигнати звідси. Щиро сподіваюся, що цього не станеться і останній рік навчання.

– Шкода дівку, згоден. Я навіть кілька разів запрошував її на побачення, але вона морозилася.

– Сусідки з кімнати обіцяють її підтримати, але комендантшу не вмовити. За таке дійсно виганяють назавжди. Гуртожиток це ж не наркопритон! Слухай, ти сьогодні збираєшся з нами вечері погуляти? Будемо ми з Гавром, Боян, кілька дівчат. Може Свєтка непомітно пробереться, щоб хоча б наостанок з нею полікуватися. Нехай дівка заллє горе випивкою, щоб полегшало на душі. Так ти з нами?

Пропозиція посидіти в компанії хлопців та дівчат, покурити, весело погомоніти, послухати вчергове пісні Пінк Флоїда чи Джима Хендрікса, випити пива чи горілки – це чудово. Це – частина студентського життя. Але зараз я відчував, що до усіх цих розваг стаю все більше байдужим. Наче воно мене взагалі не торкалося, не чіпляло жодним чином і не викликало ейфорію, як це було раніше. Я запитував: що сталося? Невже я виріс із цих пустих розваг, що дають короткотермінову ейфорію, а потім чергове отупіння в голові та, як наслідки, погіршується самопочуття.

– Дякую, я пас. У мене інші плани.

– Баба? – поцікавився Максим.

Я лише кивнув.

– Ти хоча б палки кидав, коли був з нею?

– Максе, не кажи так про мою дівчину, добре? Про інших патякай що завгодно, але не про мою.

– Без проблем, чувак. Просто ти такий рамантік, трясся його матері!

– Навіть якщо і так – що в цьому поганого. Взагалі я не розумію, чого стало модно серед пацанів так зневажливо ставитися до дівчат. Називати їх образливо «тьолка», «баба». Краще поважати та любити дівчат. Вони ж не сексуальний об’єкт, а особистості із своїм внутрішнім світом, інтересами, поглядами.

Максим зареготав від цих слів і загасив недопалок.

– Ти ідеаліст, Юхиме. Прийде час, ти прозрієш. З дівчатами треба поводитися трохи жорстко, бути головним у стосунках і не вестися на їх істерики, всілякі маніпуляції тощо. А ти, здається, потрапив під вплив однієї крихітки і став таким занудою, що аж страшно!

– Це суб’єктивність, Максе. Я задоволений своєю дівчиною і взагалі ставленням до усіх дівчат. Мені непотрібно бути грубим у висловах, хоча, іноді це трапляється і зі мною. Як на мене, жінки – прекрасні не лише своєю зовнішньою красою, а й своїм світоглядом, життям. А головне – жінки дарують світові нове життя. То навіщо до них зневажливо ставитися? А до матері ти теж своєї так відносишся? Чи до сестри чи своєї дівчини?

– Дівок у мене багато, – зауважив Максим.

– А мати, яка подарувала тобі життя, у тебе одна. Впевнений, що її ти шануєш. Але ж інші дівчата, теж чиїсь доньки, сестри, в майбутньому мами, бабусі. Хіба можна до них ставитися грубо і хтиво?

Максим стенав плечима, буцімто не збирався більше сперечатися. У мене дійсно змінилися погляди на прекрасну половину людства, але це не лише пов’язано із Пенелопою, а й з іншими речами. Навіть аномалії із часом дали мені можливість розмірковувати, як над простими земними речами, так і над метафізичними явищами, у яких я шукав перманентне, сакральне значення чи просто міркував, доки не доходив до якогось висновку. Це – чудово, що моє єство потроху змінюється на краще.

2

Вечір п’ятниці у мене вже був розпланований. Я перебував у прекрасному настрою, очікуючи солодку, чудесну мить – зустріч із Пенелопою. Мабуть, тепер я вже був готовий точно визначитися із тим, що закохався у неї по самі вуха. Либонь, раніше між нами була лише одна хімія, повстання плоті, але зараз відчувалося щось таке душевне, невидиме, що важко ухопити з язика і передати простими людськими словами. Та й нащо це робити, якщо навіть найгеніальніші поети і письменники, починаючи із Омар Хайяма передали це відчуття краще за мене, але все одно не так досконало і перевершено, як це прекрасне почуття створила природа. Тобто, виражаючи свої думки у словесній формі, коли мова образів та абстракцій переходить у