Навіжена зі світу людей - Лариса Лешкевич
Ніхто ж не тягне їх під вінець негайно! Можна зустрічатися, познайомитися краще, придивитися одне до одного...
– Ти прибув раніше зазначеного часу. Не хочу сказати, що я не радий, але в тебе, напевно, є на це причини, – зауважив Адвіан.
Ренальд кивнув.
– Причини державні, і я б хотів обговорити їх із тобою в більш підходящому для цього місці.
– Ну починається! – пирхнула Ліка, у якій колишнє дитяче божевілля продовжувало боротися з витримкою і мудрістю майбутньої господині острова єдинорогів.
На мить дівчині стало навіть прикро від того, що її сестри ось так запросто влаштовують свою долю. А раптом би і для неї знайшовся якийсь принц? Адже тут ще цілих сім королівств!
Але через мить Ліка з полегшенням видихнула. Ні, свою велику долю вона не проміняє на сумнівні радощі сімейного життя! Навіть у статусі королеви. ЇЇ майбутнє вимальовується набагато привабливішим.
– Не сумуйте без нас, – сказав Адвіан і поцілував Інгу у скроню.
– Отже, ми не можемо бути присутніми під час обговорення державних справ? – запитала вона.
– Наскільки я розумію, це стосується не тільки Уаджита, а й Даяда. Мабуть, Ренальд бажає зберегти таємниці свого королівства або власні…
– Саме так. Це стосується політики та зовнішніх зв'язків... Прошу вибачення, – сухо відповів Ренальд.
Найбільше зараз хотілося йому позбутися присутності Олесі і прийти у звичний стан. Та й розмову з Адвіаном відкладати немає сенсу.
– От зануда, – пробурмотіла Олеся, коли чоловіки зникли з поля зору.
– Але ж гарний! – зі сміхом сказала Ліка і легенько ткнула її кулаком у плече, – хіба не гарний?
– Гарний... Та дуже похмурий і серйозний...
– До першого поцілунку! – вигукнула Ліка і вже відверто зареготала.
– Що за балачки! А ще обітницю безшлюбності давала, – за звичкою піддразнила її Олеся, – Тобі тепер навіть слов таких тепер вимовляти не можна!
– Ще можна! То будеш спати з ним на святі? – зробивши сміховинно-серйозне обличчя, запитала Ліка.
– От скажена! – густо почервонівши, Олеся відвернулася.
– Ренальд кльовий, – зітхнула Інга, – Тобі варто спробувати налагодити з ним стосунки. І королівство в них відмінне. А якщо викинути звідти дурного чаклуна, то й зовсім буде чудове...
– Та що ми все про мужиків, – перебила її Олеся, – Давайте краще скупаємося, поки нікого немає... День такий теплий... Дивні в них тут пори року...
І скинувши верхній одяг, дівчата в одних спідних сорочках, з веселим регітом увірвалися в тиху, чисту гладь ставка.
