Навіжена зі світу людей - Лариса Лешкевич
А якщо, незважаючи на всі перестороги, з ними трапиться якесь лихо?
Може, повернути їх назад у Даяд?
І, як зовсім недавно Ренальд був упевнений, що чинить правильно, так тепер він не сумнівався, що припустився помилки, бо поквапився і не обміркував план втечі ретельніше.
Зазвичай, перед прийняттям будь-якого серйозного рішення, він зважував можливості й аналізував наслідки, а тут – все зробив похапцем.
Цілком очевидно: дівчата не зможуть потрапити до Уаджита так швидко, як він сподівався, аж надто багато перешкод розкидано на шляху! Ці перешкоди – дрібниця для нього, але для людини вони можуть виявитися нездоланними. А дороговказ допомагає тим, хто впевнений у собі й прагне до мети.
То чи не краще їх знайти і знову полонити, тим самим убезпечивши від зовнішніх загроз?
Зрештою, Ренальд готовий піти на відкритий конфлікт із Біром, щоб захистити Інгу та Ліку, закликати собі в помічники правителів Уаджита. Навряд чи Ролена захоче сваритися з Ектором і Адвіаном напередодні весняного свята. Вона, швидше за все, залюбки поверне їм дівчат…
Ця думка настільки сильно розбурхала свідомість принца, що той ледь не крикнув вершникам повертати на південь, але все ж таки вирішив не поспішати і прикусив язик.
Поки що втікачки тримаються непогано, зуміли втекти від погоні, а до нічийних земель – усього нічого. Якщо вони підуть строго за путівником, то він проведе їх найкоротшим шляхом.
– І що тепер? – впоравшись із тривогою, запитав Ренальд у Біра, – Де будемо шукати?
– Я відчуваю, вони десь поруч, – з хижим виразом на обличчі, промовив чаклун, – Ця Інга сильна... не знаю, як, але заплутала сліди...
– Вони могли поїхати куди завгодно...
– Ні, тут вони були, безсумнівно, – відповів Бір, – звідси могли поїхати або на південь, або на північ, уздовж берега. Сумніваюся, що ризикнули переплисти річку. Вона надто широка.
Ренальд здригнувся. Він не достатньо попередив дівчат про те, що ближче до Нічийних земель течія річки набирає сили, і на кордоні з Уаджитом обрушується потужним водоспадом.
Але він не надав цьому значення. Диск має вести їх безпечною дорогою по твердій землі...
– Потрібно розділитися, – сказав один із вершників, – так ми зуміємо краще обстежити берег. Занадто далеко вони не встигли втекти…
Бір насупився, потім вдивився в далечінь і принюхався до повітря.
Ренальд і подих затамував, спостерігаючи за діями чаклуна.
– Ні, – прошепотів той, зловісно посміхаючись, – Я відчув їх... Їй зі мною не змагатися, цій дівчинці... Туди!
І він знову махнув рукою на південь.
