Українська література » Фентезі » Навіжена зі світу людей - Лариса Лешкевич

Навіжена зі світу людей - Лариса Лешкевич

Читаємо онлайн Навіжена зі світу людей - Лариса Лешкевич

Вони вийшли на узлісся й обережно оглянули околиці. Нічого і нікого, лише річка вдалині сліпуче виблискувала під сонячними променями. 

Навколо було так гарно й безтурботно, що дівчата мимоволі повірили в те, що їм вдалося обдурити погоню, і що вони безперешкодно доберуться туди, куди потрібно. От тільки чи потрібно? 

– Загалом так, – діловито сказала Інга, – мета у нас є. Є спосіб її досягнення – оцей  диск. Є надія, що там ми отримаємо відповіді на запитання...

– І що? 

– Сонце зараз на сході, отож  південь у тій стороні, – Інга вказала на берег річки, – тож йдемо туди. 

– Залізна логіка! – фиркнула Ліка, але нічого іншого запропонувати не змогла. 

Вони квапливо минули відкритий простір, прислухаючись і озираючись на всі боки, і пірнули в зарості верболозу, що росли вздовж берега. 

Між цими заростями і водою виявилася вузька смужка піску. По ній дівчата й пішли, машинально продовжуючи прислухатися, чи не стукають десь кінські копита.

Тепер праворуч їх закривали дерева, а ліворуч бігла  широка річка,  протилежний берег якої був густо вкритий лісом.

– А раптом на тому березі хтось є? – запитала Ліка.

– Треба  триматися в тіні.  Звідти нас не так-то просто розгледіти.

Річка йшла вперед рівною стрілою, нікуди не звертаючи. Диск на грудях заспокоївся і задрімав – дівчата рухалися у вірному напрямку.

Йшли не поспішаючи, бо були виснажені і фізично  і морально.

Інгі захотілося пити. Вона зупинилася і невпевнено зачерпнула долонею прозору воду. Обережно спробувала язиком. Вода виявилася свіжою, без жодного присмаку.

– Ти що? – Ліка зробив перелякані очі, –  а раптом там кишкові палички плавають або інфузорії туфельки якісь? Не вистачало ще захворіти!

– Не думаю... Тут чистий світ без диму, кіптяви, мегаполісів. Незаймана природа!

Вона зачерпнула повні долоні й напилася.

Ліка покривилася, потопталася на місці, але наслідувала її приклад.

Річкова  вода не тільки втамувала спрагу, а й почуття голоду приглушила.

Сонце піднялося вище і починало припікати. Дуже хотілося скинути куртки, але дівчата не стали цього робити: тягнути їх у руках ще незручніше. А залишити  не можна. Невідомо скільки їм доведеться  блукати цими лісами, а до вечора може й похолодати.

Інга дістала з кишені статуетку з воску і на ходу почала її розглядати. Фігурки, зліплені Біром, змазалися, почала опливати, але риси чоловіка і жінки все ще проглядалися чітко.

– Що це? – з цікавістю запитала Ліка.

– Забрала з лабораторії...

– Так ти за цим туди ходила?

– Не знаю... Схопила, що перше під руки підвернулося.

– Зрозуміло... Цікаво, а який-небудь банер чи вказівник з назвою: "Нічийні Землі" тут буде?

– Навіть не мрій! 

Віск у руках Інги почав теплішати. Вона остаточно зім'яла фігурки, перетворивши її на шар, і запхала назад у кишеню. Інтуїція підказувала їй, що віск цей дуже цінний і його треба берегти.

– Дивись-но! – вигукнула Ліка, тикаючи пальцем уперед, – Чи то не човен у кущах?

 

 

Скачати книгу Навіжена зі світу людей - Лариса Лешкевич
Відгуки про книгу Навіжена зі світу людей - Лариса Лешкевич (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: