Хроніки Якуба Вендровича - Анджей Пилипюк

було все так: ріка, в яку українська мафія скинула забетонованого Якуба, не належала до глибоких. Правду кажучи, вона взагалі була мілка. Під мостом, в тому місці, де приземлився екзорцист, глибина була якраз така, щоб не забитися. Коли він піднявся на ноги, то виявилось, що вода не дістає йому навіть до пояса. Так Якуб і простояв всю ніч по коліна в воді. Відчуття, може, і не найприємніші, зате загрози життю не було. До ранку цемент розм'якнув настільки, що ув'язнений міг звільнити ноги. Якуб виправ штани від цементу і бруду та пішов в напрямку Ухань. Під час тієї довгої ночі було над чим добре подумати і в його голові народився план кривавої помсти. На додачу до всього, що сталося за останню добу, тією дорогою після невдалого переслідування, а потім після таких же безрезультатних всеношних пошуків, поверталася патрульна машина - та сама, від якої так вміло Якуб тоді втік. Наш герой був настільки виснажений, що повторювати нічні пригоди в нього просто не було ні сил, ні бажання. Відтак, стражі порядку хапнули його без особливих зусиль...

- Хто це? - перепитався Якуба капітан.

Його рука драматичним жестом показувала на Томаша. Той останній підморгнув. Дорогою з камери в кабінет допитів його моральний дух повністю зламався і тепер він вирішив у всьому зізнатися.

- Без поняття, - буркнув екзорцист. Вперше бачу цього типа на власні очі.

- Якуб, друзяка, ти що не впізнаєш мене?!

- Так хто ж це? - повторив запитання Вовковські.

- Не знаю.

- Добре. Пане Ковальські, хто це?

Томаш одразу зрозумів свою помилку.

- Без поняття.

- Але ж Ви його впізнали! І навіть назвали на ім'я.

- Це наклепи! Я його вперше в житті бачу.

Вовковські зітхнув.

- Вивести їх! - закомандував. - І підслуховуйте, про що будуть говорити.

Затриманих кинули в камеру без вікон.

- Звідки ти тут взявся? - Якуб запитав Томаша, коли вони вже були наодинці.

- Ми приїхали сюди тебе відбити.

- Я просто вражений.

- Але щось нам все пішло не так.

-Гм?

- Я вибив аварійний вихід поліцейського відділку, ввірвався з автоматом всередину, а там - тупик і сміттєзвалище.

- Холера! А всі інші з загону де?

Здається, дали драпака, коли я був всередині.

- То на них схоже, - усміхнувся з жалем екзорцист. - Втікли і залишили нас. Але нічого. Семен, напевно, щось придумає, щоб нас витягти...

- Повернуться. Сто відсотків даю. Всі гроші з готельної каси зі мною, - посміхнувся. - Семен казав сховати їх в дуплі, але я в тій заворушці не встиг.

- То добре, - втішився Якуб, - спробуємо підкупити лєга-

вих.

- Ой, це буде не просто.

- Чому?

- Я вже пробував.

-1 що?

- Десять старих мільйонів пропало.

- Розповідай, як все було, але детально.

А тим часом поліцейські, які так легко підзаробили минулого дня, сиділи в своїй кімнаті і заливали муки совісті.

- Не добре вчинили, ми ж його обманули, - сказав один із них.

- Поліція не повинна так дурити, тим паче пенсіонерів.

- А давай ми йому сьогодні той ключ дамо, - вирішив третій. - Ніхто ж навіть не дізнається, що це ми. А навіть якщо і випливе, за це ніхто нас з роботи не вижене...

Томаш щойно закінчив розповідати Якубу про свої нещастя, як хтось відкрив очко в дверях.

- Пс.. - шепнув. - Лови ключ.

Ключ впав на підлогу. Томаш зловив його і тріумфально показав своєму другу.

-Ура! Є!

- Браво!

Обидва підскочили до дверей. І тут зупинилися, як вкопані, і жалісно завили. Зсередини масивних металевих дверей камери не було і сліду від замкової шпарини. Зате з іншого боку був засув. Ну, так в житті буває... Закон підлості, як то кажуть...

Десь посеред ночі Томаш і Якуб почали штурмувати двері камери своїми чоботами. Як вони й передбачали, до них швидко прибіг сонний охоронець.

- Ви що, взагалі, вже на старість з глузду з'їхали? Ніч надворі! Чи вам газу для заспокоєння напустити?!

- Ми хочемо спати!

- Так спіть й іншим не заважайте!

- Так ви зайдіть сюди і послухайте!

Заінтригований охоронець зайшов. В камері справді було досить голосно чути якийсь монотонний звук.

- Що це за дивний звук? - промовив вголос.

- Якесь падла ще від вчорашнього вечора довбе відбійним молотком під нами! Якщо хочете, щоб ми могли хоч щось говорити під час допитів, то спочатку дайте нам виспатися. А то не знаю, як мій друг, але коли я сплю мало, тоді стаю небагатослівним і мовчазним, - пояснив екзорцист.

- А я, коли не висипаюсь, тоді починаю брехати і то жорстоко. Отож робіть свої ремонти протягом дня! - додав його спільник.

- Спокійно. Ви вже й так замучили бідного капітана своїми старечими маразмами, що він через вас лише чудом ще не посивів. А ми у відділку взагалі не робимо ремонтів, тим паче вночі...

- Нас не цікавить, що ви там собі копаєте. Та хоч тунель в Австралію або бомбосховище! Просто припиніть це робити вночі, - вже спокійніше попросив Якуб.

- Добре, розберемося. А Ви йдіть спати.

Наші друзі прислухалися до поради, але якось їм не дуже вдавалося заснути. Лише час від часу, коли наставали короткі перерви в тому довбанні бетону, їм вдавалося подрімати на нарах. Зранку, як і обіцяли, поліція відправила в розвідку кількох своїх співробітників, щоб вони при нагоді локалізували і визначили місце походження того шуму.

Це завдання не належало до найскладніших. Прямо перед самим комісаріатом на газоні стояв причіп, від якого тягнулися два