Шукайте Йоахіма Кунца - Юрій Цвєтков
Що ж я думаю про слона?.. А мені нічого думати, сер, я знаю, як він зник. І скажу вам про це. Та ви, сер, розумна людина і не будете сміятися над Бертом Кінні, Тут не обійшлося без нечистої сили, тільки не знаю якої. Про це не запитують. Якби ви, сер, проплавали стільки, скільки я, то не задавали б таких питань.
Ні, сер, не треба сміятися. Ось і Хаббл теж сміється, коли я кажу йому про це, але нічого іншого від нього не можна й чекати! Боб ніколи не виходив у море. А духи не приходять до пивних стойок. І якщо вже вони облюбують якесь судно, то радості не жди.
Добре, що вони обмежилися тільки слоном. А могли вхопити кого небудь із нас. Адже зник під час шторму малюк Брук, а у мене в житті не було друга, ближчого за нього. Написали, що його змила хвиля. Це Брука?! Малюка Брука, який міг танцювати жигу, добру стару жигу — у найсильнішу бовтанку?
Ну як, сподобалася історія? Ви надрукуйте її в газетах. І розпишіть, як умієте, а ви вмієте, я це бачу! Потім прийдете сюди і дасте мені те, що, на ваш погляд, я заробив.
Так, сер, чудова у вас сигара. Давно не палив такої, дуже давно. Так само давно, як не виходив у море. І взагалі мені не весело, ох як не весело…
Бенджамен Глезбрук — лейтенант портової поліції:
— Н-н-нда… Так. Так… Зрозуміло… Все зрозуміло. Не тягніть, а то ми і до різдва не доберемось до суті. І-е-е-ех! Пробачте, сер не спав майже всю ніч. Перевіряли одне суденце. Якихось поганеньких триста тонн, а роботи до біса.
Отже, слухаю вас, містер… містер… ага, Хьюсон. Дозвольте, Хьюсон… Хьюсон… Скажіть, це не вас позаторік арештували за контрабанду жіночою білизною? Не вас! А може, це був ваш брат? Нема брата? Тоді пробачте. Ну, слухаю вас, містер… Біссен. Ах, пробачте, містер Хьюсон!
Як? Біллітер? Ну так би одразу й казали! Мій дуже добрий знайомий! Я брав його торік. І про це навіть писали докладно в газетах. Що? В 1938-му? А ви не плутаєте, містер… Хьюсон, звичайно? Гм, тоді це інший Біллітер. Доведеться ворушити справи…
Хелл! Ніколи, поганець, не обізветься… Хелл! Ні, я коли-небудь викину цього старого п’янюгу. Хелл!!! Ну, нарешті. Стань прямо. Пряміше! Ще пряміше, ідіот! Дивуюся, чому в мене немає ще розм’якшення мозку через цього йолопа.
Слухай, якщо через п’ять хвилин тут не буде справа, як ви сказали, сер, ага, Біллітера, то завтра в поліції її величності на одного кретина буде менше! І не здумай замість Біллітера приволокти сюди справу про перевантаження судна або довідку про тоннаж.
Ось з такими людьми доводиться працювати, містер Коссен, тобто Хьюсон, пробачте. Але що ж могло вас зацікавити в цій справі? Факти? Які факти, містер Хінсен? Ні, не треба мені цього говорити! Я все-таки служу в поліції! Не переконуйте мене, дістати дозвіл у самого полковника лише для того, щоб задовольнити свою цікавість! Ну, не хочете говорити — не треба.
Нарешті прийшов! Полюбуйтеся на цього молодика, містер Хірсон. Чого хорошого від нього можна чекати? Не сумнівайтесь, у цій папці замість справи вашого капітана підшивка бортових розписок, які втратили силу, Гм… Дивно, не наплутав. Справді, є така справа «Капітан Біллітер». Тримайте цю папку, містер Хольсон. До речі, чому це у вас норвезьке прізвище? Ах, пробачте, не спав ніч… містер Хьюсон. Тільки спочатку вибийте з неї пилюку. Хороша папка, містер Карл… тобто Кінну, словом, хороша папка, сер! Три унції пилюки і два убогі папірці. Ха-ха!
Ні, ні, не намагайтеся прочитати. Що ви! Це не шифр. Просто звичайна поліцейська стенографія. Так, у ті роки магнітофонів не було, і кожен слідчий писав скорописом. Але, якщо хочете, я до ваших послуг. До п’ятої години, а там прийде зміна і треба іти спати.
Що ж вас цікавить? Усе? Ну, все — це навряд чи цікаво. Звичайні протоколи допитів. Можете переконатись. Ось, наприклад, «Я, Кліффорд Біллітер, капітан торговельного судна «Пракситель», який належить фірмі «Хогг і Бремлі», під присягою підтверджую, що слон, навантажений на корабель у Бомбеї для фірми «Гагенбек і сини» в Гамбурзі, зник при таємничих обставинах у Біскайській затоці 11 вересня 1938 року».
Що за нісенітниця? До чого тут слон? І що за таємничі обставини? Це вже цікаво. Що ж, почитаємо далі. «Слон зник сам по собі через чотири години після виходу з порту». Чуєте? «Сам по собі!» Містер Хьюсон, це ж звичайнісінький шахрай. Слона продали, не інакше! Але цікаво, як це їм пощастило? Слон — не віскі, його з поли в полу не передаси: свідки завжди знайдуться! Невже у відкритому морі? Передали на яке-небудь судно!
Це точно! У морі… Знаєте, містер Хьюсон, я б на це не пішов, навіть якби мені давали п’ятдесят тисяч фунтів. Хоча… п’ятдесят… Але хто ж дасть п’ятдесят тисяч за якусь худобину!
Зараз ми про все дізнаємося. Так… Ага, цей капітан клянеться, що на борту нікого з сторонніх не було. А стенографіст відмічає, що Біллітера перебив якийсь Розенталлер і заприсягся, що на борту був хтось сторонній. Він жив у каюті капітана і цілими днями тинявся по судну, нічого не роблячи. Звали його Йоахім.
Ну от і все. Ватажка зграї знайдено. Шкода, що мене не було тут у 1938 році та й не могло бути. Адже мені тоді не минуло ще й десяти років, ха-ха. Але ж чуття у мене, чуття!
Послухайте, послухайте, тут є ще й протокол допиту цього суб’єкта. Так, так… «Йоахім Кунц, німецький підданий. Паспорт загубив. Іде в Англію, хімік…» Бачили негідника? Не міг придумати щось правдоподібніше! Це ж зграя, зграя, містер Хірсен!
Що ж далі?
