Лицарі сорока островів - Сергій Лук'яненко

Секунду я здивовано дивився на неї. Вона смілива дівчисько, але саме дівчисько. І схильності до подібних авантюр у неї ніколи не було. Ні, місяць, на острові не пройшов для неї безвісти.

- Інго, ми спробуємо. Або завоюємо... або засипаємо.

— Але тоді нам треба діяти у повній таємниці.

8. СЕКРЕТНИЙ ПЛАН

Я здивувався.

- У повній таємниці? Від прибульців, чи що, таїтися? Тоді не варто про це домовлятися тут, на свіжому повітрі. Треба було піти у ваш замок. Та й з рештою хлопців варто порадитися.

Інга іронічно подивилася на мене. Сказала:

— У вас там сьогодні один хлопчик бився. Маленький такий, а бився здорово.

- Це Малек. Я з ним живу в одній кімнаті.

Інга здригнулася.

- Він спав, коли ти пішов?

— Так…

- Точно?

- Точно! - Мені передалася її тривога.

— Дімку, ти сам подумай! Як він може битися? Скільки йому років?

— Одинадцяти мін… — промимрив я. — Але ж він давно на острові, він навчився фехтувати…

— Та до чого тут фехтування! Йому десять із половиною, він від підлоги метр із кепкою, руки-ноги як сірники! А вдариш його по мечу — немов залізною трубою. Він навіть з Раулем бився, той не зміг у нього вибити меч! А Раулю було п'ятнадцять, він на Кубі займався штангою. Брав мене та ще трьох дівчат на руки — і підіймав! Рауль і сказав одного разу, що тут нечисто. А другого дня його в бою вбили...

- Хто?

— Цей… Що двома мечами махає.

- Тимур?

- Так. Смішливий, смаглявий... І як вийшло! Рауль знову почав битися з Мальком, і той раптом упав. Рауль хотів ударити, та завагався… А ваші поперли всім натовпом. Вони помітно всі люблять це… Малька. Ну і…

Ігорець — і щось підле? Це не вкладалось у мене в голові. Але все сходилося.

- Інго, а у вас такі є?

- Таких немає. Є Генка. Він уже десять років на острові.

— А у нас Кріс та Тимур по сім років…

- Ось. Це також дуже дивно. Адже тут і день прожити важко.

Я заплющив очі. У мене всередині зараз було пусто, як у космосі. Потрапи мені прибулець, я б його без жодних мечів скинув з мосту.

- Інго, ти завжди ходиш чергувати на мости?

— На дозор? Ні, рідко. Іноді наші хлопчики просять прийти мене чи Лорку. Щоб ми їх підбадьорювали своєю присутністю.

Мене щось кольнуло. Ми з Інгою дружили та сварилися, мирилися і знову знаходили привід для суперечок. Але ніколи не виявлялися ворогами. А в проклятому світі островів нас розділив кордон набагато серйозніший, ніж розлучений міст. На її острові я можу стати лише рабом, бранцем, котрий ніколи не повернеться на Землю. І для Інги тридцять шостий острів ніколи не виявиться будинком. Ми навіть не пропонуємо один одному перейти на свій острів. Розуміємо, що це не