Радіоп'єси - Інгеборг Бахман

ЯН Безсмертна чи ні: на це відповісти «так» тепер неможливо.

У залі суду

ДОБРИЙ БОГ Так, вони мусять злетіти в повітря, безслідно, бо ніщо й ніхто не сміє до них наблизитися. Вони — мов рідкісні елементи, які знаходять то тут, то там, ті речовини, які викликають шаленство, які мають силу, що опромінює і спопеляє, руйнують усі основи і ставлять під сумнів увесь світовий порядок. Навіть спогад, який лишається після них, вражає інфекцією місця, яких вони доторкалися. Це буде безпрецедентний суд. Якщо мене буде засуджено, це спричинить занепокоєння всіх. Бо ті, хто кохає, мусять загинути, бо інакше вони існувати не можуть. Їх мусять зацькувати до смерті — вони не повинні жити. Ви можете мені заперечити: це почуття минає, і згодом воно відступає. Однак тоді тут зовсім не почуття, а тільки занепад! А саме це вже не відступає.

І річ усе-таки в тому, щоб ухилитися, пристосуватися! Відповідайте — з урахуванням усього, що є для Вас правом. Відповідайте мені!

СУДДЯ Так.

ДОБРИЙ БОГ До цього «так» нічого не можна додати. Тоді я сам туди йду і зроблю це ще раз.

У кімнаті 57-го поверху

ДЖЕННІФЕР Прошу, зайдіть.

ДОБРИЙ БОГ Ви самі?

ДЖЕННІФЕР Так. Будь ласка.

ДОБРИЙ БОГ Я хочу лише віддати пакет. Він адресований Вам.

ДЖЕННІФЕР без жодного руху Я про це нічого не знаю.

ДОБРИЙ БОГ Це має бути для Вас несподіванкою.

ДЖЕННІФЕР зі слабкою радістю Подарунок. Так?

ДОБРИЙ БОГ Я можу його поставити тут? А Ви не виявите надмірної допитливості й зачекаєте, доки будете не самі?

ДЖЕННІФЕР Так, звичайно. Я не допитлива. Тепер я можу чекати. Чекати.

ДОБРИЙ БОГ зміненим голосом Він відразу повернеться.

ДЖЕННІФЕР Так, відразу. Він відійшов лише… затинається …лише на одну мить, він поспішає, хоча вже не спішно. Бо сьогодні — день несподіванок. Різко замовкає. Бачите, цей день — особливий. — Дякую.

Тиша.

ДЖЕННІФЕР Добре. Дякую. Ви не йдете?

ДОБРИЙ БОГ не рухається з місця Ви мені дякуєте?

ДЖЕННІФЕР Так. Шепоче. Однак тепер я мушу бути сама. Зрозумійте. Тому що сьогодні ввечері відчалює корабель, який не зможе забрати його від мене, і тому що тоді я буду на сьомому небі від щастя.

Будь ласка, ідіть, бо я ні з ким не можу про це говорити. Я кохаю. Я не тямлю себе. Мене наскрізь проймає вогонь кохання, я спалюю час, який відділяє мене від кохання, коли він буде вже тут, і коли його тут усе ще немає. Моє єство до останнього подиху вийшло за межі цієї миті, і я кохаю його. Будь ласка, урешті-решт, ідіть. І не дивіться на мене так. Не вдихайте цього повітря. Воно потрібне мені. Я кохаю. Ідіть звідси геть. Я кохаю.

ДОБРИЙ БОГ Немає жодних листів від білки?

ДЖЕННІФЕР Великий Бог!

ДОБРИЙ БОГ Лист від білки. У ньому написано: нікому цього не кажи.

ДЖЕННІФЕР з жахом, тихо Не кажіть цього. Тільки не Ви. Ніхто.

ДОБРИЙ БОГ Цього не знає ніхто.

ДЖЕННІФЕР Ніхто.

Двері зачиняються.

Музика.

У барі на 46-й вулиці

ЯН заходить Доброго дня.

БАРМЕН Чого забажаєте?

ЯН здригається Не знаю. А чого саме?

БАРМЕН Подвійного віскі. Льоду по вінця. За Вашим бажанням.

ЯН Гаразд. Тільки швидко. Котра, власне, година? Мій годинник іде так повільно. Напевно він скоро зупиниться, бо я не накручував його кілька днів.

БАРМЕН порається в барі Прокляття! Ну і спека сьогодні. Ставить перед ним на стійку склянку. Більше, ніж на годину, напевно, що не відстав. Я можу ввімкнути радіо. Тоді Ви невдовзі знатимете точний час.

ЯН Це дуже люб’язно з Вашого боку.

БАРМЕН крутить ручку настройки, шукаючи станцію Бейсбол уже закінчився. Реклама, звичайно.

ГОЛОСИ тихо, лунають із радіо

ІТИ ЙТИ ДАЛІ ІТИ

ЯН Я мушу йти.

БАРМЕН По 46-й вулиці Ви не пройдете. Там розрили вулицю. До мене не йдуть клієнти. Ви мусите повернутися й обійти цілий блок.

ЯН Он як. Справді, тут так порожньо.

ГОЛОСИ тихо

ДУМАЙ ПРО ЦЕ ПОКИ ЩЕ НЕ ПІЗНО

ЯН Прошу, ще одне віскі, подвійне. Знаєте… Я б якось хотів… Я не затримую Вас?

БАРМЕН Звичайно, що ні. Я знаю, як це буває. Цього не знає ніхто.

ЯН Та ні. Це не те. Та коли обміняєшся кількома словами, стає легше. Тільки й усього.

БАРМЕН Ви дуже симпатичний чоловік. Ставить йому склянку.

ЯН Ця газета — сьогоднішня?

БАРМЕН Звичайно. Візьміть!

ЯН Я хочу лише кинути погляд… Я вже кілька днів не тримав у руках газети. Розгортає її.

ГОЛОСИ тихо ДУМАЙ ПРО ЦЕ

ЯН У нас, я маю на увазі там, з того боку, змінився уряд. А я й не підозрював.

ГОЛОСИ

ЖОДНОГО ПРОЩЕННЯ НЕМАЄ ЧАСУ ДЛЯ ПРОЩЕННЯ

ЯН зривається з місця Час! Ви не могли б знайти іншої програми?

БАРМЕН Звичайно, я спробую.

Намагається знайти іншу станцію.

ГОЛОСИ вриваються в супроводі сторонніх шумів

ДУМАЙ ПРО ЦЕ ТИ НЕ МОЖЕШ ЦЬОГО

СТІЙ! ЗУПИНИСЯ НА СВІТЛО СТІЙ!

БАРМЕН Я намагаюся.

Він крутить ручку настройки далі й натрапляє на музику, яка голосно вривається в простір і потім обривається приглушеним вибухом.

У коридорі 57-го поверху

ФРЕНКІ Як вона гарно вмерла! Як гарно злетіла!

БІЛЛІ А що з ним? Його не було. Він не прийшов. Плаксиво. Неподобство.

ФРЕНКІ Я обсмалив собі хутро. Трохи не злетів разом з нею. Яким буде наш рапорт?

БІЛЛІ Прекрасний вибух, хоча розрахований кепсько. Одного мерця замало. А бос чекає внизу, у холі. Хотів почути.

ФРЕНКІ манірно Я не наважуюся з’явитися йому на очі.

Я обсмалив собі хутро.

БІЛЛІ Послухай! Вони вже йдуть. Вайло! Спускатимемося знадвору. Стрибай по кімнаті, до вікна. Забираймося геть!

ФРЕНКІ Тьху, що за вигляд! Чорнота, як у пеклі. Запах горілого. Димить іще. Кашляючи. Ах, як добре!

У залі суду

СУДДЯ Вона померла одна.

ДОБРИЙ БОГ Так.

СУДДЯ Однак, чому одна? Веде далі, впевненіше. Бо він раптом, коли було ухвалено рішення, відчув бажання побути на самоті, спокійно посидіти з півгодини й подумати, так, як він думав раніше, поговорити, як говорив раніше про місця, до яких він ніколи не мав стосунку, звернутися до людей, які також не мали до нього будь-якого стосунку. Він узявся за старе знову, і за якусь мить Порядок сягнув його своїми руками. Він був нормальним, здоровим і справжнім, як чоловік, який