Радіоп'єси - Інгеборг Бахман

ЯН Про те, що я Тебе запитаю.

ДЖЕННІФЕР Це так важливо для Тебе?

ЯН Ні. Я хотів би лише з’ясувати, якщо ми вже це зачепили, що залишиться, коли Тобі нічого буде сказати, однак Ти все ж таки намагатимешся говорити, і так далі, і тому подібне.

ДЖЕННІФЕР Не відштовхуй мене.

ЯН дедалі активніше, дедалі іронічніше Існують також інші можливості для комунікації. Ми могли б ходити до театру й обмінюватися під час перерви думками про добре сфабрикований феєрверк.

ДЖЕННІФЕР Про яку Ти говориш п’єсу?

ЯН Про ту, яку я ніколи не дивитимуся разом з Тобою. — А що, якби спробувати стосовно музики? Ми могли б у наш вільний час піти послухати знаменитий фортепіанний концерт, щоб потім вихваляти блискучі вступні й прикінцеві пасажі й насміхатися з його натхненної органічності.

ДЖЕННІФЕР Ти маєш на увазі серйозну музику?

ЯН Якщо це не підійде, ми відвідуватимемо картинні галереї й намагатимемося осмислити зосередженим поглядом тон кольорів. А якщо й це не підійде, то Ти навчишся куховарити й розважатимеш мене омлетами, соусами та десертами. На вечір залишатиметься похід у кіно. Завмерло сидимо поруч, і, не зводячи очей з екрана, розслабляємося. Будь певна, що-небудь із того, що втримуватиме нас разом, без сумніву, віднайдеться. Діти, наприклад, турботи й погана погода. Можеш на це покластися!

ДЖЕННІФЕР Я буду згідна на все.

ЯН сердито Я теж.

ДЖЕННІФЕР Ти гарний, коли Ти впадаєш у гнів.

ЯН Тепер я не гніваюся. Я б хотів вирватися з усіх років і з усіх думок цих років, і я б хотів зруйнувати в собі те спорудження, яким я став, я б хотів стати іншим, таким, яким ніколи не був.

ДЖЕННІФЕР Ти — гарний, і Ти вже такий, яким ніколи не був.

ЯН Я скажу Тобі ще щось: неможливо, щоб це сталося з нами.

Ти — моя, я — твій.

Довіра у відповідь на довіру.

Думаймо про майбутнє.

Будемо добрими приятелями. Дружитимемо.

Одне одного боронитимемо, будемо разом.

Будемо втіхою. Будемо втіхою.

Ти — перша людина, яка не може бути для мене втіхою. Я міг стерпіти всіх своїх друзів і всіх ворогів, навіть тоді, коли вони мене сковували й зловживали моїм терпінням. Усе це можна було стерпіти. Однак з Тобою — інакше.

ДЖЕННІФЕР Ти — гарний, і я молюся на Тебе. Я вкриваю поцілунками Твої плечі й не думаю ні про що. І це Ти називаєш не бути втіхою?

ЯН Так. Однак це — лише перша атака, перший удар по кайданах, які чинять опір. Та послухай. Уже чути, як вони дзеленчать, і вкінці, коли ці кайдани беззвучно тріснуть і розлетяться, Ти теж ні про що не думатимеш. Однак тоді світовий закон нічого більше для нас не значитиме.

У бюро Доброго Бога

БІЛЛІ Обоє вже довго не витримають. Закочують очі. Вдивляються у випадкове. Зводять одне на одного наклепи.

ФРЕНКІ Карти на стіл. Що каже останній папір? Що каже наш бос?

БІЛЛІ Чекати. Діждатися.

Звук шкрябання.

БІЛЛІ Не шкрябай по ящику з боєприпасами. Він дасть Тобі якось за це по лапах.

ФРЕНКІ Мені вже свербить!

БІЛЛІ Чи не послати нам їм ще одного листа?

ФРЕНКІ Але такого, що прискорює пульс, підвищує тиск. Під три чорти з ними.

БІЛЛІ А що ми напишемо?

ФРЕНКІ «Нікому цього не кажи!»

БІЛЛІ Зрозуміло.

ФРЕНКІ Я готовий себе ущипнути. Мені нічого не спадає на думку.

БІЛЛІ То вщипни!

ФРЕНКІ Ой! Ой! Ой!

БІЛЛІ Усе ще нічого?

ФРЕНКІ Я знаю!

БІЛЛІ Напевно те, що треба.

ФРЕНКІ Вони мусять піднятися вище.

БІЛЛІ Горішка бажаєте? А може, дати Тобі щигля?

ФРЕНКІ Облиш свої горіхи! На останньому поверсі одна кімната мусить звільнитися. Дай сюди картотеку! Хто смажиться зараз там, нагорі?

БІЛЛІ Як високо? На 57-му поверсі? Нібито це — останній.

ФРЕНКІ Дай сюди! Пан Міссісмістер. Ану ж бо, спробуймо.

БІЛЛІ Як?

ФРЕНКІ Він мусить забратися геть. Ми на нього наскочимо. Одним махом я скочу йому на груди. І він з переляку спакує свої валізи.

БІЛЛІ Він звільнить кімнату, а вони займуть. А потім?

ФРЕНКІ Потім вони ширятимуть у небі, змушені економити задушне повітря. Втратять ґрунт під ногами. Їм запаморочиться в голові. І вони плюватимуть — спльовує — плюватимуть на небесну землю. Він знову спльовує.

БІЛЛІ Небесна. Так буде скоріше.

ФРЕНКІ Ох, як добре!

БІЛЛІ Ах, як добре, що ніхто не знає, що я — Біллі —

ФРЕНКІ А я — Френкі —

БІЛЛІ Полохлива, ручна —

ФРЕНКІ Білочка спритна й метка.

У залі суду

СУДДЯ Справді, з тих чи інших причин з кімнати на останньому поверсі виселився чоловік.

ДОБРИЙ БОГ Портьє нагадав про чайові, які отримав від них обох, і переселив їх. З кімнати нагорі відкривався дивовижний вид. Унизу лежав світ, залишений у польоті. Одним оком можна було вже бачити місяць, а іншим ще сонце. Море зримо здіймалось шатром вдалині й затягувало кораблі з димом донизу, до іншого континенту.

СУДДЯ Що це був за маневр з переселенням? Чи не думали Ви, що нагорі зможете діяти непомітніше?

ДОБРИЙ БОГ Ні, тільки швидше. Я лише підштовхував речі, які вже не можна було зупинити. А потім мені стало їх жаль, бо в них майже зовсім не залишилося грошей. Я хотів заощадити їм усі клопоти, які могли б їх відволікти. Ви ж знаєте, які дорогі кімнати на останньому поверсі.

СУДДЯ зверхньо Ще й співчуття. Так, я знаю. Гортає сторінки. Чи справді ми наближаємося до останньої ночі?

ДОБРИЙ БОГ До тієї, що настала як найостанніша перед останнім днем. З нестримною температурою. Гаряча, мов жар. Вентилятор був непритомний.

СУДДЯ Так, як сьогодні.

ДОБРИЙ БОГ Лід танув у склянці ще перед тим, як потрапляв на вуста.

СУДДЯ І в них не виникало жодного сумніву?

ДОБРИЙ БОГ Вони мали листа і вірили слову.

У кімнаті 57-го поверху

ДЖЕННІФЕР Поглянь. Знову натяк. Знову знак. Ніжно. Добрі, милі білочки.

ЯН Переїзд ввечері. В’їзд просто в ніч.

ДЖЕННІФЕР Я покладу свою щітку для волосся біля Твоєї. Розставлю Твої книжки. Повішу Твою куртку біля своїх спідниць. Мені хочеться зараз розкласти й порозставляти все так, ніби це — навіки. Що за мить! І я хочу закарбувати у своїй пам’яті назавжди: тиха ніч і волога спека, мерехтливий острів, над яким ми здійнялись, і свічка, яку ми тут спалимо, щоб додати йому ще