Радіоп'єси - Інгеборг Бахман

СУДДЯ Ми вже більше не в середньовіччі.

ДОБРИЙ БОГ Ні. На початку нового часу. Або кінця світу. Як забажаєте.

СУДДЯ Це нестерпно. Спека. І вже сутеніє.

ДОБРИЙ БОГ Я припускаю, що Ви, як і більшість сьогодні, за масове, а не поодиноке знищення. Однак я мусив заради тих небагатьох, хто відступив, порушити старомодну справу й тому не удостоюсь від Вас ні найменшого прощення.

СУДДЯ Чийого прощення? І навіщо?

ДОБРИЙ БОГ Я мушу внести одну поправку. Я лише керував і використовував невгамовну фантазію своїх підручних; вона суперечила моїй розважливості. Такі збочення трапляються тільки у сотворінь нижчого ґатунку. Жадоба вбивства мені чужа.

СУДДЯ Ви заперечуєте?

ДОБРИЙ БОГ Усе відбувалося за законом.

СУДДЯ Ви заперечуєте? Навіщо тоді говорити про прощення?!

ДОБРИЙ БОГ Гаразд, тоді: жодного прощення.

ГОЛОСИ

ДОБРА ПОРАДА ДОСТУПНА ЗА ПІВЦІНИ

ЖАРТ ПОДЕШЕВШАВ РОБИ ЦЕ АБО ПОМРИ!

ЖОДНОГО ПРОЩЕННЯ ДЛЯ СОЛОВ’ЇВ

ДУМАЙ ПРО ЦЕ БАЙДУЖЕ ЩО СТАНЕТЬСЯ

ТРЕБА ЙТИ ДАЛІ ДОБРОВОЛЬЦІ ПОПЕРЕДУ

ШАКАЛИ Й ВОВКИ ПОЗАДУ

МИР РІДКО ПРИХОДИТЬ САМ

ЖОДНОГО ПРОЩЕННЯ ПОКИ ЩЕ НЕ ПІЗНО

СУВОРІ ЗАХОДИ ЩЕ СУВОРІШІ

ГЕТЬ УСІ МОЖЛИВІ ОБМЕЖЕННЯ

ТИ НЕ МОЖЕШ УЗЯТИ ЦЬОГО ЗІ СОБОЮ

СТІЙ! РОЗДИВИСЯ ДОБРЕ ПРИ СВІТЛІ: СТІЙ!

У кімнаті 30-го поверху

ДЖЕННІФЕР Порятуй мене!

ЯН І це те, що лишилось від Тебе!? Що сталось з Тобою, це справді Ти? Та рожево-рум’яна дівчина зі щоденниками, поцілунками на добраніч і поцілунками в автомашині, з її Труменом й ущерть переповненими каракулями зошитами під рукою, з її вигуками: як мило і як Вам сподобалось? — Навіщо всі ці пожежні драбини там, на усіх будинках? Для того, щоб можна було врятуватися, коли все навкруги горітиме; а навіщо ці вогнегасники в усіх кімнатах? Щоб погасити вогонь і так врятуватися.

ДЖЕННІФЕР Порятуй мене! Порятуй від Тебе й від мене! Зроби так, щоб ми не змагалися більше, і щоб я сприймала Тебе спокійніше.

ЯН Ти плачеш? Ну, поплач же!

ДЖЕННІФЕР Чи не здається Тобі, що ми збожеволіли?

ЯН Можливо.

ДЖЕННІФЕР Ти мене зневажаєш?

ЯН Зовсім трішки. Лиш настільки, що не перестаю Тобі дивуватися. Однак я дивуюся й сам собі.

ДЖЕННІФЕР Ти поїдеш сьогодні?

ЯН Ні.

ДЖЕННІФЕР Але я знаю, що це лише зволікання, знову і знову лише зволікання. Навіщо?

ЯН Не питай! Бо, можливо, ще не все вирішено. — Однак куди поділася Твоя цікавість? Ти ж хотіла поставити мені зовсім інші запитання й відповісти на те, про що, як Тобі видається, я міг би Тебе запитати.

ДЖЕННІФЕР Так, так. Але, нарешті, поговорімо й полежмо спокійно. Розповідай!

ЯН Щось про дитинство? Історії про село та про місто, про батьків, тіток і дядьків? Щось зі шкільних років? Про насуплених учителів, крейдяні битви та здані іспити? — Я народився, і невдовзі вже все було надто пізно.

ДЖЕННІФЕР Слушно. Це, напевно, безглуздо… хоча, здається мені, я мушу знати про все.

ЯН Тоді я міг би ще розповісти Тобі, в яких ідеях та переконаннях я випробував свої сили, скільки грошей я заробляю тепер за відсутність ідей, якими є мої перспективи. Або описати країну, її гори, яблуневі сади й останні новими щодо кордонів. Та ви тут тільки й можете що сказати: Європа. Європейці. І як я міг би бути при цьому таким дріб’язковим, щоб говорити лише про наші яблуні, залишивши поза увагою пінії й пляжі, які, нібито, теж існують. До того ж усе це дуже далеко й не має для мене вже жодних назв.

ДЖЕННІФЕР Так… але…

ЯН Ще щось?

ДЖЕННІФЕР тихо Інші, які були у Твоєму житті. І що тепер важу я?

ЯН після коротких роздумів Я так Тебе залякав, що Ти тільки зараз про це питаєш? Неминуче, улюблене запитання. Та я готовий. Однак навіщо Тобі це? Що з того, якби я розповів Тобі зараз про те, що в мене було мало або дуже багато жінок, про розчарування — це ж так називають, правда? — або про незабутні переживання. Відповідний словниковий запас цілком звичний для мене, і я заготував собі декілька варіантів щодо свого минулого. Те, що мені саме зараз спало на думку. Існує варіант трагічний і легковажний, такий, що має червону нитку, і такий, що нагадує лиш статистику. Однак чи не було б краще, якби Ти звільнила мене від усіх?

ДЖЕННІФЕР Так. Лише коли Ти говорив про листа, якого Ти не напишеш мені, Ти сказав: «пиши мені найкраще до запитання, бо…, хоча я поясню Тобі це якось згодом…»

ЯН Мабуть, я хотів сказати про себе правду. Бо тепер там справді хтось є, хто чекає на мене. Завжди хтось чекає. Або це ніколи не мусило починатися. Життя несе далі й далі, один зв’язок змінює інший, переходиш з одного ліжка до іншого.

ДЖЕННІФЕР А що Ти скажеш, коли повернешся?

ЯН Нічого.

ДЖЕННІФЕР з мукою Так, ніби нічого й не сталося?

ЯН Я цього не казав. Я цим навіть не хочу сказати, що повернуся туди. Однак так чи інакше, казати нічого.

ДЖЕННІФЕР Бо так простіше. О, усе так просто, так просто!

ЯН Ну, поплач! Та не забувай, що й Ти казала: нікому цього не кажи.

ДЖЕННІФЕР Так. Бо так написано в листах, які надходять від білок.

ЯН Вони знають, що пишуть.

ДЖЕННІФЕР А якщо не знають! — Я б тоді ніколи з Тобою не познайомилася.

ЯН Що Тобі з того, якщо Ти знатимеш про мої слабкості та про кілька добрих учинків, які трапилися на моєму шляху. Я не хочу нічого знати про Тебе, виокремлювати Тебе із Твоїх історій. Твоя хода, Твої рухи, погляд Твоїх очей, те, як Ти ідеш слідом за мною, Твоя поступливість, розгубленість і мовчанка свідчать про Тебе більше, ніж будь-який документ чи посвідчення. Я не вболіваю за Твою ідентичність. Зміненим голосом, образливо. Однак ми могли б спробувати віднайти спільну основу, якщо Ти надаєш цьому такої ваги.

ДЖЕННІФЕР Не треба так, прошу Тебе, ні, не треба!

ЯН Що Ти знаєш про інтерференції й автоматизацію, про настрої квантів і верифікацію?

ДЖЕННІФЕР Не треба так!

ЯН Про ядерні зміни, психопатологію й палеоліт?

ДЖЕННІФЕР злякано Прошу Тебе, не треба!

ЯН Про це, виходить, ми не зможемо розмовляти.

ДЖЕННІФЕР Ні…

ЯН Може, про щось інше?

ДЖЕННІФЕР Про все, що Ти хочеш. Я спробую.

ЯН Навіщо?

ДЖЕННІФЕР Щоб Тобі стати ближчою.

ЯН Ти висловиш свою думку?

ДЖЕННІФЕР Про