Радіоп'єси - Інгеборг Бахман

БІЛЛІ Не бійтеся. Ви побачите, відчуєте нюхом й покуштуєте багато крові. Лемент, клятьба —

ФРЕНКІ І пекло!

БІЛЛІ І вони дивитимуться просто в пекло. Такою є наша скромна програма на сьогоднішній вечір. Попередній план на завтра: жахливе кохання і смерть деяких інших пар, як про них сповіщають хроніки, відомі історії жахів і газетні репортажі з усіх країн світу — з Індійських долин смерті, бестіальної Райнської області й смердючої Венеції, зразкові лаштунки, створені для розвитку якнайшляхетніших почуттів.

ФРЕНКІ А тепер, увага, слухайте та дивіться!

Звучить музика, яка звично подає сигнал для початку дії вистави.

На вулиці

ДЖЕННІФЕР Скільки зусиль вони докладають до гри, які потішні вони! Тобі не сподобалося?

ЯН Чому ж, звичайно, що так. Та чи не підкинула нам білка знову листа?

ДЖЕННІФЕР Я нічого не помітила. Вони роблять це так таємно. Ану ж, я гляну до своєї торбинки. Вона дивиться в неї. Тут записка, і в ній написано:

ЯН «До пекла їх.»

ДЖЕННІФЕР сміється Та ні! Там написано: шепоче «Ідіть, будь ласка, додому».

У судовій залі

ДОБРИЙ БОГ І вони знову й знову поверталися до цієї кімнати. О, і чого тільки не бачили ці чотири стіни!

СУДДЯ Стіни будують також для цього. Щоб природне й здорове чуття —

ДОБРИЙ БОГ — вступило в свої права? Однак це ні природно, ні здорово. Вони обіймали одне одного й думали вже про наступні обійми. Вони віддавались жаданню, яке Творець не міг задумати саме таким, з пристрастю, серйознішою понад усе на світі, і прагнули для себе тільки одного — бути в теперішності, кожним поглядом, кожним глибоким вдихом і видихом, кожним рвучким дотиком до цього найнетривкішого матеріалу на світі, до плоті, смак якої був від смутку гірким, і в полоні якої вони лежали, засуджені на довічно.

У кімнаті на 7-му поверсі

ЯН Ти мене чуєш?

ДЖЕННІФЕР стомлено Так.

ЯН Я знаю, незабаром настане момент, коли я Тобі обіцятиму, що писатиму після свого повернення листи. Але Ти не маєш довіряти мені. Хочеш знати, що я Тобі напишу?

ДЖЕННІФЕР Так.

ЯН «Моя кохана, я ґрунтовно про все подумав… Ти стала для мене такою важливою, такою рідною… негайно напиши мені, найкраще до запитання, бо…, хоча я поясню Тобі це якось згодом… і прошу відповісти зі зворотною поштою, чи й для Тебе ці дні… та-там… незважаючи на віддаль, що пролягла поміж нами, я обіймаю Тебе, моя крихітко, та-там-та-там… нам потрібно знову побачитись, ми знайдемо вихід, ми будемо, ми маємо, ми мусимо, незважаючи на віддаль, що пролягла поміж нами. Пиши мені!»

ДЖЕННІФЕР підхоплюється з місця, наївно Ти справді напишеш мені?

ЯН Ні. Це був жарт. І я боюся, що після всього цього я не матиму схильності до будь-яких жартів.

ДЖЕННІФЕР Я не певна, чи розумію Тебе.

ЯН Скоро ти зрозумієш. Цитує, грайливим тоном «Я п’янію під думки про Тебе, душе моя, мене проймає шаленство жаги. Ти — мов вино у моїй крові, Ти з’являєшся образом, зітканим із мрій і утіх, щоб довести мене до згуби.»

ДЖЕННІФЕР Що це все означає?

ЯН Це лиш слова.

ДЖЕННІФЕР Щоб висловити Твоє почуття?

ЯН Я скинув із себе свої почуття й поклав разом з одягом.

ДЖЕННІФЕР Це промовляє до мене Твоя душа?

ЯН Моя душа! Я дуже старанно шукав і вивчав впродовж багатьох років, однак у своїй душі я не зустрів нікого.

Дзвонить телефон.

ДЖЕННІФЕР Телефон! Мені відповісти?

ЯН Прошу.

ДЖЕННІФЕР Алло. Так. Я зрозуміла. — Дякую. Добре.

Пауза.

ДЖЕННІФЕР Ти маєш місце на кораблі. Ти можеш рушати.

ГОЛОСИ

ДУМАЙ ПРО ЦЕ ПОКИ ЩЕ НЕ ПІЗНО

ДАЙ БОГОВІ ШАНС І ОБЛЕГШИ СОБІ ЖИТТЯ

НАПОЛЯГАЙТЕ ВПЕРТО Й ГАРТУЙТЕ СТАЛЬ

ТВОРІТЬ ДОБРО ТА РОБІТЬ ЦЕ ШВИДКО

ЦИКЛОН ДІАНА ДВІСТІ КІЛОМЕТРІВ НА ГОДИНУ

НАБЛИЖАЄТЬСЯ ЯК НІКОЛИ РАНІШЕ

МАТЕРІАЛЬНІ ЗБИТКИ ЛЮДСЬКІ ВТРАТИ

ЗАВЕРНИ СЮДИ ЗАВЕРНИ ТУДИ ПОДОЛАЙ

ТИ НЕ МОЖЕШ УЗЯТИ ЦЬОГО ЗІ СОБОЮ

ІДИ БЕЗ УПИНУ ЙДИ ДАЛІ

ДУМАЙ ПРО ЦЕ НА ЗЕЛЕНЕ СВІТЛО!

У кімнаті на 7-му поверсі

ДЖЕННІФЕР Я готова. Моя валізка спакована. Вона зовсім легка. Видається, мовби наповнена пір’ям. Легка, мов багаж для польоту. Що я маю тепер сказати Тобі? Прощавай?

ЯН Нічого не кажи, Дженніфер. Якщо можеш, скажи: це було легко, це було гарно. Це буде легко.

ДЖЕННІФЕР повторює за ним Це було гарно.

ЯН Ліпше, я не скажу нічого.

ДЖЕННІФЕР Ти підеш першим? А чи піду я? Ти зможеш перевірити, чи я не залишила носової хустинки. Я завжди забуваю її. Хустинка для того, щоб махати на прощання, із краплиною парфумів, без жодних сліз.

ЯН Пішли разом!

ДЖЕННІФЕР Ні.

ЯН До вулиці.

ДЖЕННІФЕР байдуже Як хочеш. Це не міняє нічого. Чи не так?

ЯН Так, справді так.

Вони відчиняють двері, ідуть коридором до ліфта, їдуть донизу.

ЛІФТЕР Партер?

ЯН Партер.

ДЖЕННІФЕР сама до себе Це буде легко, це буде легко.

ЯН Я ще мушу оплатити рахунок.

ДЖЕННІФЕР Я піду вперед. — Я йду. Біжить геть. Я пішла.

Шум вулиці, до якого долучаються голоси.

ГОЛОСИ

НЕ ЛЯКАЙСЯ ПОНЕДІЛКІВ А ТАКОЖ ВІВТОРКІВ

ОСТАННІЙ ДЕНЬ ДЛЯ ЧАПЛІ ТА ЛИЛИКА

ТИ НЕ МОЖЕШ УЗЯТИ ЦЬОГО ЗІ СОБОЮ

РУКИ ГЕТЬ ВІД СЕРДЕЦЬ І ПЕЧАТЕЙ

ВІДЧУВАЙТЕ САМІ Й ДИВІТЬСЯ САМІ

СЛУХАЙ І ЙДИ РАЗОМ ТРЕБА ЙТИ ДАЛІ

БЛИЖЧЕ ДО НЬОГО БЛИЖЧЕ ДО ПОРОЖНЕЧІ

ДУМАЙ ПРО ЦЕ КЕРУЙСЯ НАМИ РОЗРАХОВУЙ НА НАС

ДУМАЙ ПРО ЦЕ ПОКИ ЩЕ НЕ ПІЗНО!

На вулиці

ЯН дедалі голосніше й голосніше, потім розпачливо Дженніфер! — Дженніфер! — Дженніфер!

ПРОДАВЕЦЬ ГАЗЕТ Зустріч ветеранів! Зустріч старих баранів! Зустріч старих стукачів!

ЯН звертається до крикуна Вона мала проходити тут, з валізкою. Вбрана в рожево-біле, кучері спадають на спину. Погляд у неї запитує: чи Вам це подобається?

ПРОДАВЕЦЬ ГАЗЕТ Чи бачив? Що можна побачити? Рожево-біле? Вони всі такі, зі мною таке теж якось сталося. Ви її ніколи не побачите знову. Однак запитайте ще раз он того полісмена. Саме так! Того, зі шоломом на голові й палицею в руці.

ЯН підходить до полісмена Вона не могла відійти далеко. Виглядає, як усі інші, та вона — єдина.

ПОЛІСМЕН Ви — її родич?

ЯН Я відразу побіг, коли зрозумів, що все змінилося.