Радіоп'єси - Інгеборг Бахман

ПОЛІСМЕН Та що там, випередила. Ви дуже мила людина, однак я мушу спочатку перевести дітей через вулицю. Потім продовжимо нашу розмову. Чи не так, діти?

ДІТИ Переведи нас! Перенеси! Ну, рухайся, блазню! Рухайся швидше, добрий старий дядьку з поліції!

ЯН іде далі, голосно гукаючи в різних напрямках Дженніфер! Дженніфер!

Коли його крик замовкає, раптово настає тиша, згодом

ДЖЕННІФЕР без здивування Ти?

ЯН засапаний Дай мені свою валізу.

ДЖЕННІФЕР Ян!

ЯН Ти при своїм розумі? — Стоїш тут, стискаєш кулаки, ще й відкидаєш волосся з чола. Ми йдемо назад.

ДЖЕННІФЕР Справді?

ЯН Як Ти могла піти? Я ніколи Тобі цього не пробачу.

ДЖЕННІФЕР Ян.

ЯН Я мав би відлупцювати Тебе на очах у всіх, я Тебе відлупцюю…

ДЖЕННІФЕР Так, так, гаразд.

ЯН Чи Ти підеш, якщо я відішлю Тебе геть!?

ДЖЕННІФЕР Ні.

ЯН Чи знаєш Ти, де Твоє місце, хоча Ти й втратила розум?

ДЖЕННІФЕР Я тільки не знаю місця для нас обох. Однак якщо Ти знаєш його, я знатиму теж.

ЯН Я знаю його. Скажи, чи не був це знак?

ДЖЕННІФЕР Так. Так.

ЯН Коли я попросив рахунок, то почув, що нагорі звільнилась кімната, з боку вулиці, на тридцятому поверсі. Тієї миті я щось відчув і подумав, що мушу піти за Тобою й сказати Тобі про це. Що Ти скажеш на це?

ДЖЕННІФЕР О, так. Так.

ЯН Бо Ти бажала цього, а я не виконав іще жодного Твого побажання, нічого ще не подарував Тобі.

ДЖЕННІФЕР повільно Поцілуй мене. Ось тут, на вулиці. Нехай це буде перед вітриною з апельсинами й брунатними ананасами. Або перед червоним хрестом машини швидкої допомоги й одногорбим верблюдом, якого тут проводить циркач. А також на тлі кісточок персиків і зелених фініків, які постійно тут пролітають, бо їх викидають мулати.

ЯН А Ти не боїшся зганьбитись на вулиці?

ДЖЕННІФЕР Ні. І я вже знаю, чому.

ЯН Скажи!

ДЖЕННІФЕР Щоб кожен міг бачити, що незабаром я буду зовсім утраченою, і щоб кожен відчув, що я втратила гордість і гину від такого приниження; що я оцієї миті дозволяю Тобі мене стратити, або кинути геть, як непотрібну річ після кожної вигаданої Тобою гри.

ЯН Ти, напевно, раніше була дуже гордою, і тепер я дуже гордий за Тебе. Зненацька стурбований. Дженніфер!

ДЖЕННІФЕР Це нічого. Мені запаморочилося в голові. Бо Ти кохав мене, або тому, що Ти знову мене кохатимеш. Обійми мене міцно.

ЯН Більше нічого не кажи! Ми за мить будемо там. Я покладу Тебе на свіжі простирадла, дам напитися, піднесу лід до чола й дам сигарету. Не кажи більше жодного слова!

ДЖЕННІФЕР Мені здалося, що я непритомнію. Пробач мені. Я не знала, що від цього можна зомліти.

У залі суду

СУДДЯ І Вам подати прохолодного напою? Сигарету?

ДОБРИЙ БОГ Достатньо ковтка води.

СУДДЯ Тридцятий поверх, звичайно, краще, ніж сьомий, та й обидва вони — значно краще, ніж жити внизу, біля самої землі. Надто тут.

ДОБРИЙ БОГ Скрізь. Нагорі повітря розріджене. Звукові хвилі скочуються по стінах донизу. Усе так зримо занурюється туди, у русло ріки, яка несе сплавний ліс, колишніх супутників життя, старі незгоди, безпомічних плотарів з недалекосяжними цілями. Мініатюрне видання буденності забавляє. Розглянутий з певної віддалі, здоровий глузд зморщується до малих розмірів і до відчаю уподібнюється гранові тупості.

СУДДЯ необачно Обоє, напевно, давно вже втратили його, здоровий глузд.

ДОБРИЙ БОГ незграбно І це кажете Ви? Що спонукує Вас це казати?

СУДДЯ Проникливість.

ДОБРИЙ БОГ Справді? Оскільки є щось у високості, де не живуть орли. Свобода. Чудовисько, яке оволодіває фалангою закоханих і сліпо її захищає.

Тому доти, доки я можу думати, я ходитиму слідом за тією циганкою, яка невідомо звідки з’явилася й ніде не має своєї домівки, а полюбляє орлині гнізда. — Яка ходить так низько згорблена, і раптом здіймається понад асфальтом, щоб ноги її не залишали жодних слідів —

За любов’ю, я міг би сказати —

За нею, якої ми не можемо схопити й привести сюди, яка ніколи нічого не викаже.

Її ніде не знайдеш. Навіть там, де вона саме зараз була.

І я міг би заприсягнутись, що вона, та, яка ще вчора любила тих двох, заквітчувала кактуси пурпуровим цвітом і велично здіймала в темряву ночі мальви, любить сьогодні уже двох інших, доторкає тремтливі мімози —

Я міг би сказати, що вона не має докорів совісті, а тугіше шнурує свій чорний корсет, і вихором вертить червону спідницю, і знову комусь затьмарює світ невмирущими від смутку очима!

СУДДЯ Це неможливо сприйняти розумом. Звісно, цього тут не осягнути. Однак те, що тут можна сприйняти, це — факти… Перегортає папери. Як виглядає тридцятий поверх?

ДОБРИЙ БОГ Кімната ясніша за день. Коли повертаєшся із закупок, смажиш в кухонній ніші рибу з прісними, витрішкуватими очима; у ванній кімнаті переш пару шкарпеток і пару панчіх, вішаєш їх на перекладину зі сталі, на якій також можна виконувати гімнастичні вправи, якщо більше немає нічого до діла. Це вже можна назвати «вдома». Деколи можна перехилитися через вікно, смикнути очерету й соломи з реклами мітел та віників і наклеїти їх на стіні, щоб кімната ще більше скидалася на гніздо. Двері завжди зачиняєш двічі, хоча й встаєш з ліжка втретє, щоб перевірити, чи вони зачинені. Виходиш усе рідше й рідше. Сигарети закінчуються, і один з двох хоче піти їх купити, та, врешті-решт, вони роблять це разом.

СУДДЯ Листи від білок?

ДОБРИЙ БОГ У величезній кількості. Їх ставало все більше й більше. А Біллі й Френкі танцювали на коридорі туди-сюди й підглядали крізь замкову щілину.

У коридорі готелю

БІЛЛІ Ах, як добре, що про це ніхто не знає![59]

ФРЕНКІ Чого не знаю, про те і не гадаю.

БІЛЛІ Поет, недоумкуватий. Що Ти вигадаєш для дівчини?

ФРЕНКІ Під три чорти її!

БІЛЛІ А для нього?

ФРЕНКІ Він хитрий, однак саме це його й знищить. Набреха, крутій, світ зовсім гнилий!

БІЛЛІ Та кажи вже!

ФРЕНКІ Іспанські тортури.

БІЛЛІ Іспанські?

ФРЕНКІ Ти реготатимеш до смерті. Лещата для пальців порівняно з цим — ніщо. Палаючі тріски під нігті — гра колоніальних службовців. Шмагання батогами — навпаки, насолода. Я скажу Тобі на вухо.

Нерозбірливо шепоче на вухо.

БІЛЛІ Гага?!

ФРЕНКІ А-га!

БІЛЛІ Згоден?

ФРЕНКІ Згоден. Якщо на це погодиться наш строгий метр.