Радіоп'єси - Інгеборг Бахман

Музика.

АНТОНІО здалеку Званий вечір у принца Алі. Фраки та ордени, довгі вечірні сукні! Фраки та ордени, довгі вечірні сукні!

ОПОВІДАЧ Принц Алі — останній спадкоємець королівського дому, давно вже змушеного відмовитися від престолу. Його ім’я, яке недбало кидають у розмову та поглинають, мов устрицю, яку кладуть до рота перед маленьким ковтком шампанського, приносить острову гроші. Навіть місіс Браун здатна після героїчного зусилля схилити голову й промурмотіти:

МІСІС БРАУН Цього вечора, на жаль, ми змушені йти. Ми надто часто відмовляли Алі. Бідолаха ображатиметься, якщо ми не прийдемо, чи не так, Чарльзе?

ОПОВІДАЧ Принц полюбляє приходити в розхристаній сорочці й вимнутих штанях на п’яццу, де він замовляє лимонад зі шматочком льоду. Його темне волосся порідшало, та й постава поменшала, обличчя набуло жовтавого відтінку, а очі запитують самі в себе, як і що їм сказати; так багато родів пройшли тут один за одним, Орієнт й Окцидент лишили свої сліди. Принцові вдалася тільки одна політична акція, коли він назвав будинок, збудований на найвищій, придатній до забудови височині острова недалеко від вулканічного конуса, «Буен Ретіро»[17][18]; у багатьох колах це сприйняли як виклик. Згодом це не мало для нього жодного сенсу. У його спогадах повітря там було вагітне замахами й революціями. Він полюбляв проводити час на лоні природи. Вівці приходили деколи аж до його будинку. Вони могли годинами тісно й нерухомо стояти вкупі, щоб кидати тінь одна на одну, і принц цінував їх більше, аніж молоденьких майбутніх кінозірок, які лежали в шезлонгах на його широких терасах, повернувши до неба обличчя із задерев’янілими віями, завжди готові до того, щоб їх знімали на крупний план. Коли дівчата вже досить позасмагали й понаклеювали свої фотографії в його альбоми, коли його ім’я вже досить послугувало їхній рекламі, він ввічливо відсилав їх назад до студії, з листами, в яких ручився за їхні сценічні дані. Потім настав той чудовий час, коли принц розпорядився знести одну зі стін «Буон Ретіро» і звести натомість нову прибудову, щоб мати причину відзначити разом із будівельниками свято «квітки», щоб вдихати їхні первісні запахи, аромат часнику й цибулі, помідорів і свіжого хліба, гарячого каменю, пороху та вапна. Коли його мати благала з іншого вигнання виявляти задля пам’яті батька більше гідності, він начисто вимітав будинок, розпоряджався замовити з міста досвідчених служників, розіслати в усі кінці світу запрошення, відповідні до стану, і влаштувати справжнісіньке свято, а сам у цей час сидів багато годин на п’яцці перед склянкою лимонаду й не мав відваги піти додому. Для Антоніо — це підхожий час; він походжає навколо діжок з олеандрами, які відмежовують квадрат, в якому стоять столи з бару Лавінії, і посвистує перед себе. Може статися так, що він підштовхне до столу принца гурт дітей, міцно сплетених поміж собою бійкою й грою, ураз стоятиме там і, похитуючи головою, картатиме їх; потім вийме з кишені штанів полум’яно-червону хустину й витре нею зі столу розхлюпаний лимонад, згребе нею ж банкноту, яку покладе йому принц, і підбадьорливо кивне переляканому. Коли принц встає, Антоніо йде до чорного кабріолета, який стоїть у тіні будинку, і відчиняє дверцята машини.

ПРИНЦ Антоніо?

АНТОНІО Так, Ваша Високосте.

ПРИНЦ Гаразд, Антоніо.

Музика.

ПРИНЦ непевно Антоніо?

АНТОНІО Так, Ваша Високосте.

ПРИНЦ Чи мав би Ти час прийти до мене сьогодні ввечері? Ти помагав би панству висідати з машин, або подавав би одяг у гардеробі. Це Тобі не зашкодило б, чи не так, Антоніо?

АНТОНІО Так, Ваша Високосте.

ПРИНЦ Чи міг би Ти тої миті, коли всі вже достатньо вип’ють і питимуть далі, коли музиканти заграють «Смарагдовий острів, володіння мрій моїх», улаштувати феєрверк? Ти ж маєш талант до того, щоб зробити тут феєрверк, який стане незабутнім видовищем?

АНТОНІО Так, Ваша Високосте.

ПРИНЦ Тут схована гільза. Треба лише запалити ґніт. Спочатку здійметься каскад із діамантових сонць, потім вогненний фонтан. На вітрі, неначе віяло, кружлятиме по колу розетка. Маєстатично розсиплються іскри сонця-вінця, а зірка-Сатурн вселятиме страх. Та ніч велика, ніч довга.

АНТОНІО Так, Ваша Високосте.

ПРИНЦ Коли товариство зірветься з крісел, і пари, які танцюють на мармуровій підлозі, раптом зупиняться, коли ордени на грудях у фраках, за якими б’ються серця, замруть, а з чиєїсь шиї повільно сповзе низка перлів, коли довгостебла троянда у вазі зі скла обсипле свої пелюстки, чи Ти підвісиш укупі ґноти гільз, сповнений бажання заразом підпалити ті, що лишилися? Тепер Ти весь зосереджений і знаєш, що не маєш права на помилку.

АНТОНІО Так, Ваша Високосте.

ПРИНЦ Я знаю, що наостанок у ніч покотяться велетенські колеса з блакитним повозом, і що повіз цей зірветься й зникне в морській глибині!

АНТОНІО Так, Ваша Високосте.

ПРИНЦ таємничо Чи віриш Ти в те, що мій феєрверк буде ефектнішим, ніж феєрверки, які ви влаштовували того дня, коли помирав мій батько? Якщо я дам Тобі в руки всі барви: гарячкову білу, свіжу зелену, глибоку блакитну й експлозивну червону…?

АНТОНІО Так, Ваша Високосте.

ПРИНЦ І чи почують ті, хто передував мені, що тиша, яка передує миті моєї слави, була також і їхньою тишею? Тиша перед першим ударом, до того, як розпочнуть стріляти, і що я ще не втратив колишньої мужності?

АНТОНІО Так, Ваша Високосте.

ПРИНЦ І чи віриш Ти, що я сильніший від них, і що дозволю Тобі завести мене у крейдяне коло[19], окреслене білою рукою вулкана, який бере свій початок у надрах землі, від одного історичного забуття до наступного, і чи віриш Ти в те, що я з нетерпінням чекаю на вирок Твій, бунтівниче! І що я знаю: у Твоїй руці — кривавий багрянець, і коли я злечу на повітря і втрачу владу, він шкварчатиме в моєму волоссі?

АНТОНІО Так, Ваша Високосте.

ПРИНЦ І чи віриш Ти, що, коли я осяю ніч, то буде визнана моя жертва, і чи помітять іскру, яка зависне на небі? Чи зависне вгорі хоч одна-однісінька іскра, Антоніо?

АНТОНІО Ні, Ваша Високосте.

Ні! Ні!

Музика.

АНТОНІО здалеку Жанет радить приймати радіоактивні ванни, світло й мигдалеве молочко! Жанет радить сонячне світло й мигдалеве молочко!

ОПОВІДАЧ Жанет вперше побачила тут мигдалеве дерево. Раніше вона рекомендувала марновірним компреси із твані. Вона боролася за допомогою шовковистих кремів, що мали її ім’я, за тези своєї брошури «Вічна молодість, вічна краса» шовковистими згустками штучних жирів, до