Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

Цілує груди, проводячи язиком по чутливих вершинках, ковзає вздовж живота, торкається лобка, натискає на вершечок клітора. 

Застогнавши відчуваю, як гарячий сік мого бажання наповнює лоно. Одночасно чоловічі пальці ковзають ще нижче всередину, сміливо втискаючись між змоклих складочок де вже палала несамовита жага. 

Спочатку легкими натисками, ніби дражнячи, потім більш наполегливіше, та підхопивши тягучий сік починає плавними рухами обводити навколо чуттєвого горбка клітора. 

Не чуючи себе від збудження майже згоряючи від несамовитого бажання, що гарячою лавою розливається по тілу, я хаотично соваю стегнами на зустріч рухам його пальців. 

Моя кров вже готова була закипіти, а серце вистрибнути з грудей настільки сильно я зараз його хотіла.

Та коли замість умілих пальців, я відчуваю у себе між ніг гарячі губи й спритний язик ледь не божеволію від  хвилі оргазму, що наринула, що миттєво  накриває мене з головою.

І я вже не розумію лежу я чи лечу, тіло здається невагомим та м'яким ніби ватним. Нервові закінчення стають чуттєвими в десятки разів відкриваючи мені невідомі обрії несамовитого задоволення.

І в той момент, коли я готова була остаточно розлетітися на тисячу маленьких уламків, відчуваючи, як тіло здригається в шаленому екстазі він в мене входить. Повністю на всю довжину, заповнюючи мене до межі. Своїм єством, своєю силою та дикою чоловічою енергією що зараз б’є через край, майже спалюючи.

Перед очима грає калейдоскоп з кольорів, мене трясе в шаленому екстазі і я відчуваю як м'язи промежини стискаються навколо його члена. 

Чоловік також видає хрипкий низький рик і через пару стрімких рухів обм'якає, накриваючи мене зверху собою. 

Вже через секунду я відчуваю полегшення, бо Тім скочується з мене і розташувався поряд, та пронизливо дивлячись починає ніжно перебирати пасма мого волосся.

– Що ти зі мною робиш дівчинка, — хрипко промовляє. – Та ти не фея, ти справжнісінька відьма, — пристрасно шепоче. 

Я здивовано підіймаю на нього очі.

– Після всього, що було між нами, ти ще й обзиваєшся, – награно ображено тягну. 

– Вважай, що це комплімент, — хижо всміхається.

– Хороші ж у вас компліменти, Тимофію Сергійовичу, — ппитворно випинаю губи. І вже було відкриваю рота, щоб відповісти йому якоюсь теж гидотою, як несподівано чую голос мами.

– Діти, я вдома!