Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

Темний

Після сьогоднішніх подій весь день, що залишився, боровся з бажанням набрати Дарині або хоча б написати, щоб попередити що ми в понеділок із нею не зможемо побачитись, бо в нас із Максом заплановане недільне відрядження. Летимо до Лос-Анджелесу. Там відбудеться зустріч акціонерів і треба потурбувати одного мого старого знайомого, якщо цього пройдисвіта не засадили ще за ґрати.

Колись він мені вже допоміг з однією важкою справою. Тоді фірму та Макса хотіли розвести на великі гроші, організувавши хитру підставу. Але благо мій інформатор вчасно розкопав, що договір із нами уклала підставна фірма. І це вже не перша їхня справа. На рахунку розводил з десяток великих і сотню дрібних корпорацій.

Весь тиждень у Лос-Анджелесі був завантажений настільки що в мене навіть не було натяку на відпочинок. Та і різниця в часі була великою перешкодою для дзвінків до Дар, але попри все це я все одно викроїв час, щоб зателефонувати крихітці, коли у Лос-Анджелесі за місцевим часом була глибока ніч.

Три гудки й Дарина майже відразу відповідає. 

– Так, — наче дзвіночок мій слух пестить дівочий голос. Від цього звуку одразу частішає серцебиття.

– Привіт зайченя, — посміхаюся криво, бо знаю, що її дратує коли я її так називаю. – Як справи?

– Привіт, Тіме, — награно роздратовано пирхає дівчина. – Щось термінове, бо маю багато роботи.

От мала зараза. Я їй за стільки часу зателефонував, хоч би удала що зраділа. 

– У тебе ж ніби зараз має бути перерва? - здивовано хриплю в слухавку. 

– Та твій дорогий шеф, встиг уже з ранку по емейлу стільки накидати завдань, що я не знаю, за що хапатися, а зараз сиджу на загальних зборах, тому говори швидко.

– Ну, на мене то в тебе хвилинка знайдеться.

– У нас різниця в часі десь близько десяти годин, чого тобі не спиться?

– За тобою скучив, лежу тут один на величезному ліжку згадую твої солодкі губки.

– Лежить він, а мені ще працювати, — шипить награно обурено, хоч відчуваю що всміхається. 

– Скоро повернуся, удвох полежимо, обіцяю поводити себе пристойно.

– Ми вже це обговорювали Тім, те, що сталося тоді між нами було випадково.

– Ну досить відмовок, я ж бачив як ти мене хотіла тоді у гуртожитку, це важко скрити Дар.

– Ні не хотіла, і припини ти мене бентежиш! — переходить на гучні шепіт. 

Я одразу уявив як заливається яскравим рум'янцем порцелянове личко, моєї красуні. М-м-м, обожнюю коли вона знічується.

– Добре, не буду тебе більше бентежити. Поговоримо про це, коли повернуся із відрядження, — як можу звабливо тягну. – А може і не тільки поговоримо. 

– Добре, — швидко відповідає.

– Значить, ти таки згодна? - радісно вигукую, відверто підтрунюючи над крихіткою. 

– Ні, я згодна тільки на розмову, — обурено шепоче. 

 – Ну ти ж розумієш, я людина імпульсивна та одними розмовами, все може не закінчитися, — хрипко промовляю знову недвозначно натякаючи Дар на те що по приїзду більше не відпущу її так просто. Бо дійсно безтями хочу. 

– Так все, не можу більше говорити ..., — ніяково проговорює дівчина. - О привіт, Марку, — чую я через хвилину і довгі гудки. 

Ось зараза скинула. Ще й той рудий упир там біля неї в'ється, поки я далеко знаходжуся. Біс би його взяв.

Трішки полежавши, розумію, що заснути не зможу. Хотів було ще раз набрати Дар пізніше, але стримую себе. Досить, треба трохи охолонути, не можу ж я постійно її контролювати. Це поки вона не моя, нехай спілкується з ким їй заманеться, а потім… І думки миттєво утягають мене у спогади нашої з Дариною останньої бурхливої ночі. Я одразу збуджуюся, а член, як тільки я представив стрункий і гнучке тіло солодкої крихітки, встає по стійці смирно. Пекло. 

– Трясця, і що мені тепер із цим усім робити, — голосно вилаявся у темряву.

На цей раз, мені як ніколи швидше хотілося розв'язати всі питання і примчати до столиці, щоб як найшвидше побачитися з маленькою, подивитися в блакитні очі, вдихнути її запах. Та в мене ще була купа невирішених справ. 

Зустріч із Люком, моїм інформатором повинна відбутися о п'ятій годині вечора у ні чим не помітному барі, що стояв особняком на розі вулиці Мелроуз-Авеню. 

Чоловік згорбившись над склянкою з віскі сидів у найдальшому кутку, темного приміщення бару.

– Привіт Люка, — чоловік підняв на мене свої лисячі очі та простягнув руку у жесті привітання.

– Привіт Темний.

– Є якісь звістки щодо нападників.

– Та дещо вдалося дізнатися, але ж ти знаєш, інформація коштує грошей.

– Це не проблема, — холодно карбую.

– Я перевірив номер та серію Мерседеса, що ти мені скинув. І виявив, що машину за тиждень до нападу було викрадено. Ти не повіриш, в одного відомого банкіра, прямо в нього під носом із його гаража, — розтягує губи у нахабній кривій усмішці. – Кажуть він любить розважатися з молоденькими повіями. Видно одна з них, поки коханець, що втомився, міцно спав це і зробила. А швидше за все від дози снодійного, бо економка, що прийшла прибирати, не відразу його розбудила. Та й це ще не все, особу повії, що викрала машину, так і не вдалося встановити. Єдине, що відомо що вона висока брюнетка  та іноземка.

– Ще щось? - питаю задумливо потираючи підборіддя. 

Інформації було явно недостатньо і хитрий пройдисвіт, точно щось приховує отже, ця справа погано пахне і тут замішаний хтось дуже впливовий.

Чоловік заперечливо помахав головою і кинув на стіл теку з детальною інформацією. Я згріб теку і вийшов. Через секунду на рахунок Люка перекажуть гроші. А мені треба буде обміркувати, кому Макс міг перейти дорогу настільки щоб його намагалися вбити.

Після приїзду перше, що роблю в аеропорту, це набираю Дар. Але додзвонитися так і не зміг, робот у телефоні наполегливо повторював: «Апарат абонента вимкнено або знаходиться поза зоною дії мережі».

Тому заводжу речі додому, та переодягнувшись одразу рву до гуртожитку, бо мої хлопці повідомили, що Дарина на вихідні не поїхала до мами.