Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

– Я розумію що інколи занадто тисну на тебе Дар, та повір я і так себе стримую, щоб тебе не налякати, — поклавши свою велику долоню на мою, хрипко шепоче. – А тепер, будь ласка, переодягнись вже в сухий одяг, щоб я не хвилювався. 

– Ну тільки через те, щоб ти не хвилювався, — кокетливо всміхаюся чоловікові у відповідь. Тому плюнувши на сором, краєм ока спостерігаючи за ним ловлячи його жадібні погляди, починаю повільно стягувати з себе мокре плаття, та натягую на своє оголене тіло його футболку. Суха м’яка тканина приємно пестить шкіру. 

– І це також. – поглядом вказує на мокрі трусики.

– Що, ні? - скидаю на чоловіка зніяковілий погляд та мимоволі стискаю коліна. 

– Якщо не знімеш ти, зніму я, — грає бровами. – І повір, навряд чи я тоді зможу зупинитись, — відверто облизує чуттєві губи.

Ох. 

Закусивши губу, червоніючи повільно стягую з себе мокрий клаптик тканини, та натягую футболку аж до колін.

– На ось, одягни зверху, щоб не блищала мені сідничками, — всміхаючись простягає свої спортивні штани.

– Я ж у них втоплюся, — беручи штани у руки здивовано видихаю. 

– Не хвилюйся я виловлю, — пирхає Темний, вже відверто регочучи з мене.

– Дуже смішно, — награно образливо тягну, бо і самій смішно з того як зараз виглядаю. Одяг навіть не оверсайз, а оверсайз на виріст. 

– А тепер я нарешті відвезу тебе до дому.

– До себе? - напружено перепитую. Бо так збудилася від усіх цих переодягань, що, мабуть, вже і не проти до нього, та звісно говорити про це Тимофію не збираюся. 

– Ні, до тебе, — кидає на мене хитрий погляд. – Ти ж відповіла на моє запитання, тому катування відкладемо на інший раз. 

Я навіть трішки засмучуюся. А все ж таки не такий і простий цей Темний, грається зі мною як кіт з мишею, чомусь від цієї думки стає неприємно. 

До гуртожитку ми доїжджаємо досить швидко, і як тільки машина гальмує біля під'їзду я кулею вилітаю з його машини та ховаюся за дверима під'їзду. 

Залетівши на п'ятий поверх влітаю до своєї кімнати, та зачинивши двері, благо Наташка кудись пішла, спершись об двері з іншого боку тяжко дихаючи мало не розриваюся від почуттів, що  несподівано  охопили мене. Збудження та відчаю водночас. 

Від відвертих поглядів Темного та недвозначних натяків і досі шалено калатає серце, а тіло трусить ніби від лихоманки. 

Схаменулась я лише тоді, коли у двері голосно постукали. Чомусь розсудивши, що це повернулася, Наталка різко відчиняю та застигаю на порозі, бо за дверима стоїть Тимофій..

– Ти забула в машині, — всміхаючись простягає мені мокрий згорток мого плаття та білизни. 

Уявивши, що він чіпав мої трусики, знову спалахую.

- Впустиш, чи так і триматимеш на порозі? - нахиляє голову набік і не чекаючи моєї відповіді нахабно вдирається в кімнату уважно оглядаючи приміщення.

– Отже, ось як ти живеш, — задумливо промовляє. – Саме про це я і хотів з тобою поговорити, — повертається до мене обличчям. 

– А що тобі не подобається як я живу? - з викликом випинаю підборіддя намагаючись замаскувати хвилювання, що охопило мене, через його близькість. Через те що він знову поряд на небезпечній від мене відстані та ми зовсім одні.

– Та ні, — знизує плечима. – Просто подумав що якщо ти захочеш з’їхати, то я маю на думці кілька варіантів квартир для винаймання. Не далеко від роботи, та і без підозрілих сусідів,- дивиться пронизливо ніби щось знає про те що Артем вчинив на мене напад, та це не можливо.

– Я якось сама з цим розберуся, — вирішивши якнайшвидше закінчити, наше тривале побачення, підходжу до чоловіка та вихоплюю з його рук вологий згорток з одягом. 

– Чого ти така вперта, зайченя, — мою кисть несподівано обхоплюють сильні пальці та мене притягують до гарячого чоловічого тіла, буквально втискаючи в міцні груди. 

– Я не вперта, я просто хочу вирішувати у своєму житті все самостійно, — підводжу погляд, щоб подивитися Тимофію в очі. Ох, краще б я цього не робила. Тім дивиться так, що в мене миттю перехоплює подих і слабшають коліна. 

В його неймовірних очах читається чистісінька хіть, що просто спалює мене вщент, розчиняючи повністю в його шалено красивих зелених озерах.

– Вперта, — хрипить нахилюсь до мене та ніжно цілуючи в губи.

Мене миттю підхоплює та із шаленою швидкістю несе кудись у глибокий вир. Захлинувшись від  збудження що охоплює мене  тяжко дихаючи пристрасно відповідаю на його поцілунок розмикаючи губи впускаю його гарячий язик до свого рота. 

Як же хороше. Неймовірно. Я ніби пливу у солодкій патоці сплетеної з чистісінької похоті. 

Він зараз цілує мене так самозабутньо і гаряче, що мені здається, що знепритомнію якщо він зараз же мене не візьме. 

Але все так різко закінчується, як і почалось. У кімнату несподівано вривається моя сусідка Наталка, і ми з Тимофієм відсахуємося один від одного, наче ужалені.

Сухо привітавшись із Наталкою та попрощавшись зі мною Тимофій під здивовано — захоплений погляд моєї подруги виходить з кімнати. 

Пекло.