Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

У мене навіть дар речі пропав від такого нахабства.

– Я почну збиратися, якщо ви, Тимофію Сергійовичу, зволите залишити мій номер, — схопивши повітря, грізно промовляю.

– І не подумаю, – багатозначно хмикає чоловік, та безсоромно влягається на моє ліжко. – Ну, я чекаю, – вимогливо підіймає брови. 

Нервово пересмикнувши плечима, крадькома дивлюся на годинник і розумію, що часу на суперечки в мене обмаль. 

– Добре, — ціджу роздратовано. Та плюнувши на всі рамки пристойності, почала бігати по кімнаті та збиратися на очах зухвалого голови охорони. Щоб йому. 

Звичайно переодягатися я завбачливо пішла до ванної кімнати. Та виходячи, щоб взяти косметику, або гребінець, знову і знову натикалася на пекучий погляд зелених очей. Чоловік нахабно вищирившись кожного разу стукав по циферблату, натякаючи на час якого в мене вже не було.

І знову він мене рятує. Та яку ж ціну мені доведеться за це заплатити?

Звісно в виділені мені п'ятнадцять хвилин я ледве вклалася, але по закінченню цього часу перед Тимофієм постала вже зовсім інша Я.

Одягнена у сіру сукню — чохол, що щільно обтягувала мою фігуру, вигідно підкреслюючи всі потрібні стратегічні місця. Хоч статурою я була і худорлява та груди та дупка, завдяки спортивному минулому, у мене були, що треба. Нанесла легкий макіяж, зібрала волосся в пучок на потилиці. Взула лакові туфлі — човники на високих підборах. Завжди коли я мала бути на важливому заході, я одягала високі підбори. Відчуття, що я набагато вище свого звичайного зросту, додавало мені впевненості в собі.

Коли я виходжу з ванної в очах грізного Бога блискавок, спалахує непідробне захоплення. Він навіть мимоволі облизує свої губи, жадібно оглядаючи мою фігуру. А мене аж в пал кидає від такого відвертого погляду яким обдарував мене Тимофій. 

– Хоч ти, зайченя і добряче запізнюєшся та зрештою, хоч вдяглася пристойно, — повертаючи собі звичний насмішкуватий погляд розслаблено тягне чоловік, продовжуючи лежати на моєму ліжку. 

Такі зміни у виразі його почуттів, чомусь сильно зачіпають, бо мені набагато приємніше було бачити захоплення у його очах, ніж звичне мені глузування.

– Навіщо ти так? - не витримавши, хрипко перепитую, впритул дивлячись на нахабного гада, що так невміло приховує свої почуття. 

– Як? - вираз обличчя Тимофія стає надміру серйозним, і він спритно піднявшись з ліжка, йде до мене. 

– Постійно глузуєш наді мною, пускаєш шпильки на мою адресу, — стиснувши пальці, змушую себе залишатися на місці. 

– Може я так заграю, — опинившись занадто близько від мене схиляє набік голову. 

– Ти так лише відштовхуєш, — високо задираю підборіддя, щоб подивитись чоловіку прямо в очі. Хоч для мене це було неймовірно важко. Коли він поруч, а особливо так близько я починаю відчувати якесь незрозуміле хвилювання, ніби в животи починає пурхати зграйка закоханих метеликів. 

– А ти б хотіла, щоб було інакше? - хрипко тягне та піднявши свою руку ледь торкаючись подушечками пальців, повільно веде вздовж моєї вилиці. По тілу вмить розсипається мільярд мурах, і мене кидає в пал. 

– Ні…я,  - захлинаюся власними словами, та відчуттям неймовірної насолоди від його ледь відчутних дотиків. 

– Так крихітко, я хочу це почути. Що ти? - веде вздовж моєї шиї, до плеча, та по моїй спині, ковзає вздовж хребта. Мимоволі прикривши очі відчуваю пекельний жар, що відходить від його долоні, від нього, і розумію що втрачаю над собою контроль, бо сама хочу доторкнутися до нього. Так сильно, що аж долоні починають свербіти. – Не чую, — хрипко гарчить чоловік, та несподівано плескає мене по сідницях. Скрикнувши від несподіванки, упираюся долонями в потужні груди, та підіймаю на чоловіка обурений погляд.

– Ну ти й гад! - відскакую від нього, наче вжалена. 

– Який є, — нахабно всміхається Темний. – Це щоб ти не будувала щодо мене хибних ілюзій, — робить спробу знову притягнути до себе. 

– Дякую що попередив! - відмахнувшись від нього, хапаю сумку, та виходжу з номера. 

До офісу майбутніх партнерів доїжджаємо досить швидко, тому я запізнююся лише на десять хвилин. Та і партнери тільки під'їхали, тому все повернулося більш менш добре. 

Через те що була зла на Тимофія, зовсім забула про хвилювання, тому презентацію провела на відмінно, мені навіть аплодували. Та бос нічого не сказав про моє запізнення. 

Ну звісно однією презентацією не закінчилося, ще залишалося купа питань за договором, який виявляється не зовсім влаштовував наших потенційних партнерів. Тому в офісі довелося простирчати до пізнього вечора. Так і не дійшовши загального консенсусу, ми роз'їхалися маючи намір зустрітися завтра вранці, для внесення поправок.

Від автора:

Любі мої, як вам такий неправильний та нахабний Темний? Чи не занадто він самовпевнений та грубий із Дариною. Чекаю ваших коментарів. З любов'ю ваша Люсі (⁠◕⁠ᴗ⁠◕⁠✿⁠)❤️❤️❤️