Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

Темний

Те, що Дар застрягла в ліфті дізнався майже одразу, бо дуже довго не спостерігав її у приймальні. 

Я звісно не слідкую за дівчиськом круглу добу, та іноді око кидаю. А ну в неї якісь плани зі збуту таємних планів компанії. Все ж таки довірене лице першої людини компанії. Та звісно я жартую. Я не для цього інколи слідкую за норовливим зайченям, а для того, щоб зайвий раз помилуватися гарненькою білявкою. От запала вона мені в око і все тут. І ще ж з норовом, палець до рота не клади. Хоча б я із задоволенням поклав, і не тільки палець. 

Біс, знову думки мене не туди уводять. 

Так ось, коли побачив її у ліфті одразу зрозумів, щось не так. Та на виручку не поспішив одразу. Думав, що сама набере попросить допомоги, я б тоді примчав на всіх порах наче супер герой. Але дівчисько взагалі не робило спроб кликати когось на поміч, а стійко сиділа в ліфті, мабуть, з надією що він колись опам'ятається і поїде самостійно. Норовлива, ще й вперта. Мій улюблений коктейль, м-м-м. 

Та коли нарешті визволив красуню із полону залізного дракона, замість подяки побачив її в обіймах іншого. Цього телепня Марка. Я тоді мало не зірвався, та не відлупцював від приливу ревнощів одного нахабного окулярика, що наважився розпускати руки.

Та силою стримав напад злості коли помітив на собі зацікавлений погляд Дарини. Ще зрозуміє що я її приревнував, а цього мені точно не треба. Дівчисько і так, останнім часом, забагато місця займає в моїх думках. А вона на мене дивиться з під своїх довжелезних вій, і до рудого ще щільніше тиснеться. І що найнеприємніше, йому це явно подобається. Тому мені будь-що потрібно було забрати від нього свою крихітку, та і на наявність ушкоджень її перевірити. Бо вона добряче гепнулась.

І нібито ситуація здавалася вичерпаною. У Дарини виявили невеликий забій на потилиці, у юриста Марка тільки лінза на окулярі тріснула, і то, після того, як я дав йому легкий запотиличник, щоб і не думав на зайченя такі погляди кидати, які я у нього помітив. Та щось цей Марко зачастив останнім часом до приймальні шастати. І здається мені справа тут не тільки у роботі.

То на чаї, на каву до неї зайде, хвіст свій павичий розпустить і давай локшини на вуха зайченяті вішати. Я звісно не чую про що вони говорять, та точно знаю коли справи по роботі обговорюють, так завзято не регочуть. 

Нарешті не витримав всього цього неподобства вирішив викликати нашого юриста на чоловічу розмову, до себе в кабінет.

І ось сиджу я весь на голках і чекаю цього недоладного Казанову. Трясця його. В мене із Дариною і півслова не виходить перекинутися без лайки, а вони годинами щось труть між собою, ніби подружки. Бісить!

– Викликали Тимофій Сергійовичу? - постукавши, до приймальні заходить щасливий Марко. Очі блищать, рум'янець на щоках горить. Мабуть, тільки від Дарини прийшов. Від цього ще більше заводжуся. Одразу захотілося його усміхнену пику пом'яти, аж кулаки засвербіли. Але стримався, адже я не сопливий підліток, з надлишком тестостерону, що через дівчину, готовий на будь-кого кидатися. Хоча останнім часом мені здається що в мене через одну гарненьку білявочку дійсно у крові надлишок тестостерону, бо хочу її до спазму. 

– Проходь Марк, — натягую на обличчя привітну усмішку, та судячи з того як одразу він біліє, вийшов звірячий вищир. – Може чаю, кави? - роблю спробу розрядити атмосферу, у відповідь хлопець лише напружено завмирає.

– Ні дякую, я тільки що пив, — розгублено проговорює, а я сильніше стискаю щелепу, бо знаю у кого він пив. – У вас щось термінове, бо зараз в мене багато роботи, самі розумієте, на кону важливий контракт з Німцями, тому вибачте …

– Я тебе надовго не затримаю, поставлю кілька питань та й усе. Ти ж знаєш це моя робота, тим паче на кону важливого контракту, — низько опустивши підборіддя, гарчу. Тому тобі краще присісти.

– Добре, які в вас до мене питання? — проходить вглиб мого кабінету, та сідає на запропоноване йому місце. 

– Які у вас відносини з Зачепа Дариною? - не втримавшись кажу одразу в лоба.

– Яке це має відношення до роботи? — підтиснувши губи перепитує рудий.

– А ні якого, це особисте питання, — обпершись долонями об стіл загрозливо нависаю над хлопцем.

– Ну, тоді я маю право не відповідати, – напружено тягне Марко.

– Я б не радив, — розтягую губи у кривій посмішці. 

– Будете катувати? - з викликом дивиться на мене крізь скло своїх окулярів.

– Звісно що ні. Та хочу попередити, що дівчина моя і я не дозволю до неї свої нахабні яйця підкочувати! Втелепав?!

— А з чого це вона твоя? - рудий нервово вскакує, та переходить на фальцет. Невже настільки боїться? – Дарина сама може вибрати, хто їй більше підходить.

– І ти вважаєш, що ти їй більше підходиш? - глузливо пирхаю, сідаючи, розслаблено відкидаюся у кріслі. 

– Я це не стверджую, та ви, Тимофію Сергійовичу, їй точно не пара, — гаркає цей сміливець, та ткне в мене своїм пальцем. 

– Ну це ми ще подивимося, — спокійно відповідаю. Але я тебе попередив, Марко. Краще не стій у мене на дорозі.

– А то що, вб'єте?! - високо підіймає підборіддя. Ох, нічого собі, виявляється наш юрист з характером, раніше я такого за ним не помічав, чи то зайченя так на нього вплинула. Це ще цікавіше. Тепер ця крихітка приваблює мене ще більше, якщо вже нашого "нюника" на чоловіка перетворила лише за декілька днів спілкування. 

– Ні звісно, — вже приязніше відповідаю хлопцеві. – Зрештою Дарині самій обирати хто їй до вподоби, просто було цікаво перевірити на що ти здатен хлопче, заради неї. І я побачив що на багато, і ти знаєш, тепер вона зацікавила мене ще більше, — хижо посміхаюся розгубленому Марку. – А ще ти знаєш, що я теж накинув око на новеньку, тому надіюся ця розмова лишаться між нами, — підморгую йому. 

– Добре, Тимофію Сергійовичу, я вас почув, — напружено відповідає. – Я можу йти? 

– Звісно Марко, і припини мені тикати, я всього лише на п'ять років старший за тебе.