Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

Темний

На вихідних дівчисько перевезло речі, в якийсь замизканий гуртожиток.

Дивно, з грошима її мами, могла б й квартиру в пристойному районі зняти. Невже крихітка так завзято прагне до самостійності. Це припущення чомусь викликає в мене приступ нервових веселощів, бо колись я так само намагався довести всьому світу, а насамперед батькам, що можу прожити без їх помочі, без впливу батька, та його грошей. І таки довів, та якою ціною. 

У неділю, майже пів дня, витратив для того, щоб прослідкувати за тим як крихітка завзято оздоблює своє гніздечко. 

Дівчина зі стурбованим обличчям, періодично вибігала на вулицю, та виносила у пакетах для сміття якийсь мотлох. Та мені в око впало не це, а те, як Дарина була одягнена. Короткий топ, та стрейчові міні — шортики, що ледве прикривали її апетитну дупку.

Біс, і чому на роботі заведено цей дурний дрес-код, я б із задоволенням спостерігав за тим, як зайченя у цьому міні — ганчір'ї ширяє по поверхах, із текою для документів. М-м-м. Тоді б я ще частіше заходив до неї по каву, дарма що стільки солодкого водночас шкідливо. 

Та мої гарячі мрії, про маленьку норовливицю, перекреслила поява якогось слинявого шланга, що відверто терся біля гарненької помічниці мого боса, кидаючи ма́сні погляди на округлі частини тіла дівчини.

Що це взагалі за поц? 

І чого він так широко шкіриться моїй, тобто, помічниці Макса. Та і вона ніби не проти його присутності, це, мабуть, бісить мене ще більше. Зі мною вона навіть не вітається, а тут ледве не затискається із ним у всіх на очах. У мене на очах!

Чую як від злості, що несподівано нахлинула, заскреготали мої зуби.

Треба б нарити інфу про її подружку, з якою вона тепер винаймає кімнату і яка спокійнісінько собі відсиджується у кімнаті, і навіть не допомагає. Здається звуть її Наталка, а за разом і минулим цього виродка, що зараз терся біля Дарини, поцікавлюся. Якось дуже його поведінка мені виявляється підозрілою. І це не тому, що в мене не звідки прокинулися ревнощі до зайченяти, це лише говорить моя інтуїція. А вона мене мало коли підводить. 

У понеділок вранці, вся інформація про сусідку Зачепи, Сурок Наталю, та так званого —  Куби, Артема Кубенко, лежала у мене на столі.

З подругою було все зрозуміло. Звичайна хвойна, любителька веселищ, і безплатного алкоголю. Її гульки доволі часто закінчувалися п'яними оргіями з чоловіками сумнівної репутації. А ось, слинявий сосунок Куба, був куди небезпечніший за подружку — хвойду. Цей, вже мав за плечима кримінальне минуле, дві крадіжки й навіть одну спробу зґвалтування.

Трясця, і куди цю дурепу занесло! Невже не спроможна була знайти житло більш безпечніше за це. Хоч бери та силою вивозь крихітку до квартири що сам їй винайму. Бо залишатися в цьому місці, такому ніжному створінню як Дарина, дуже небезпечно. 

І все це хвилювання лише через те, що вона співробітниця нашої фірми, і зовсім не через те, що Дарина мені запала в душу. Адже вийти на слизьку доріжку, особливо такій гарненькій дівчині, можна дуже легко, а співробітник із такою неоднозначною репутацією, нам не потрібен. 

Коли сам себе запевнив, що хвилююся за Зачепу лише з міркувань безпеки Максима, та цілісності компанії, стало трішки легше. Тепер я знаю, чому слід приділити особливу увагу. Для того, щоб особистий помічник гендиректора була в повній безпеці треба, по-перше, продовжувати стеження за нею. Адже знаходитися поряд з потенційним ґвалтівником, це дуже небезпечно. А по-друге, спробувати переконати дівчину винайняти більш безпечніше житло, чи хоча б винайняти його для неї. Якщо в Дарини поки що для цього недостатньо збережень. 

Вже під кінець робочого дня, зайшов подивитися як себе почуває зайченя після нічної пиятики. По моїх джерелах, мені повідомили, що п'яні крики, з вікон гуртожитку на поверсі де живе Дарина, лунали до четвертої ранку. І п'янички були втихомирені лише поліцією, яку викликали "доброзичливі", але в край доведені до сказу, сусіди.

Зайченя, на всі мої випади трималося стійко і навіть показало зубки, чим вивела мене з себе. Ну не звик я, що мене баби відшивають, тим більше у такий відвертий спосіб. Гарненька, та норовлива. Навіть вкусити хочеться, та не дається, поки що... 

Сидячи у джипі спостерігаю за тим як мала, нахабно виляючи сідницями, стрімко віддаляється від мене. Злість та роздратування, виливається у несамовите збудження, аж у штанях стає тісно від того як закортіло наказати зайченя за таку поведінку. 

Перше, що спадає на думку, це схопити та силоміць затягнути в машину. Та здерши коротеньку спідницю, від шльопати, щоб аж верещала. Титанічним зусиллям волі, стримавши збудження, лишень проїжджаю повз, навмисно оббризкавши малу з ніг до голови, водою.

Нічого, Зачепа ще не знає, що скоро вона поїде у відрядження. Ми всією командою летимо до Німеччини, вона, як особистий помічник гендиректора, я як голова особистої охорони, та ще кілька співробітників включно з генеральним. Там то, мені точно ніхто не завадить перевиховати крихітку, можливо навіть декілька разів