Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

Дарина

Тиждень за відсутності шефа проходить відносно спокійно.

Тимофій, на мою радість, більше не діставав своїми шпильками, а навіть навпаки почав повністю мене ігнорувати. Може то і на добре. Та і причини заходити зайвий раз до приймальні, за відсутності шефа, у нього не має. Хоча я добре пам'ятаю про те, що він може і не заходити, а спокійнісінько собі спостерігати за мною з камер спостереження. Декілька разів я навіть ловила себе на цій думці, та одразу ніяковіла від цього. Бо чомусь думка про те що я не байдужа, грізному голові охорони, була приємною, та навіть злегка збуджувальною.

Та ні, він точно мені не пара, це я і так бачу. Занадто ми із Тимофієм різні. Думаю що всі його невмілі спроби залицянь, це тільки для розваги, а мені точно такого не треба. Якщо я і погоджуюсь на відносини, то лише з серйозними намірами, а не на ніч. Тому для себе я твердо вирішила, що якщо Тимофій знову чіплятиметься до мене, більше себе ображати не дозволю. Хай не думає, що мовчки терпітиму його знущання, як інші дівчата у фірмі, що лише при його появі на горизонті, пускають слини на його, міцний зад. Ні. Мене, цій горі м'язів та безкрайої чарівності не пройняти.

Підвівши очі до стелі, мрійливо закушую губу. Але ж який в нього гарний зад. Трясця, і про що я взагалі думаю. 

У п'ятницю нарешті на роботі з'явився бос, та одразу порадував мене звісткою про майбутнє відрядження до Німеччини, а саме в прекрасне місто Дрезден. 

Я була в захваті від можливості хоч якийсь час не ночувати у гуртожитку, а за разом відвідати цей барковий центр архітектури. Бо не з чуток знаю яке це місто багате на історичні пам'ятки архітектури. 

Та не все виявилося так райдужно, як мені здалося, на перший погляд, бо як виявилося я туди не на відпочинок їду, ходити по музеях та скверах, а працювати. 

Мені належить разом із шефом провести презентацію нашої рекламної компанії разом із презентацією доповіді з бізнес-плану, що поєднував у собі договір на співробітництво та нашу рекламну компанію. І все б нічого, якби цю компанію, не повинна була підготувати, та змонтувати я. Точніше під моїм чуйним керівництвом, це все повинні були виконати спеціалісти. Але спантеличило те, що працюю я в цій компанії без року місяць, і багато моментів і нюансів можу не знати. Тому лячно було до кольок. Та ще й такий великий контракт. 

Крім цього, на мене ще лягало питання ведення та укладання самого договору з потенційним великим експортером елітного чаю та кави в Німеччині KLOTH & KÖHNKEN TEEHANDE GMBK. Щоб згодом укласти з ними контракт із подальшим партнерством. Це все обіцяє, Starbackses Corporation. величезний прибуток, а також розширення ринку збуту. Та мені від цього не легше, а навіть навпаки. 

Першою думкою після почутого в мене було бажання звільнитися. 

Та і це ще не все. 

Ще я мала виступати в парі з шефом і бути його правою рукою у всьому, що стосуватиметься теми доповіді, і я мушу розбиратися у цьому на відмінно.

У Дрездені, нас збирається ціла делегація, крім генерального, мене і природно Тимофія, їдуть ще дві дівчинки з відділу продажів, три з відділу реклами, та наш юрист Марк. До речі, дуже милий хлопець. І чому мені не подобаються такі тихі та скромні чоловіки. Байдуже що не дуже вродливий, та рудий. 

До нього мені й порадив звернутися шеф, з юридичних питань які можуть у мене виникнути, під час укладання договору.

Марк був, приблизно років на п'ять старший за мене, досить високого зросту та худорлявої статури. Його руді вихори стирчали у різні боки та карі очі блищали добротою через скло окуляр. Але це все йому неймовірно йшло, роблячи його зовнішність якоюсь незвично привабливою, та гармонійною. І ще, у нього була дуже сором'язлива посмішка, що повністю доповнювала образ милого завучки.

Наше знайомство із Марком відбулося більш ніж феєрично. 

В той день, коли шеф понадавав мені купу завдань, перший кому я вирішила звернутися за допомогою, це був саме Марк. Та, як виявилося знайти його, у нашій величезній офісній будівлі, не так легко. 

Вже годину я, наче загнана дзиґа тиняюся між поверхами у надії знайти кабінет нашого юриста. За більш ніж місяць роботи у Starbackses Corporation, я, так і не змогла звикнути, до того, що відділи можуть знаходитись на різних поверхах офісної будівлі. А ще те, що вони можуть переїжджати без попередження. Тому, в деяких випадках, доводилося по довгу блукати, у пошуках потрібного мені кабінету. А їх тут було достатньо.

Ось і кабінет юриста, у зв'язку з постійним розширенням компанії та збільшенням кадрів, часто переміщали, то на верхній, то на нижній поверх. Тому в ліфті мені довелося покататися разів може із п'ять, у пошуках злощасного кабінету юриста. І це відбувалося доки я там, успішно, не застрягла. 

І ось, сиджу я у ліфті, одна одненька, плачу, ще й у туалет кортить. Та несподівано крізь ридання, чую приємний чоловічий голос з іншого боку стулки ліфта. 

– Дівчино, дівчино ви що там застрягли?

– Так, — крізь схлипи тягну у відповідь.

– А що тепер робити, мені ж терміново треба на верхній поверх.

– Не знаю, — нервово шиплю. – Сходами тоді йдіть.

З іншого боку на якийсь час замовкли, а я різко схаменувшись почала тарабанити у двері ліфта.

– Ей, ти, як тебе там! Не могли б ти, тобто ви допомогти мені, я тут трохи застрягла.

– Та я так і зрозумів, — чую той самий приємний голос.

– А чого замовкли тоді? - хриплю, ледь стримуючи тремтіння в голосі. 

– Бо не можу водночас набирати номер охорони, щоб вони ліфт запустили, та розмовляти з вами, — відповідає незнайомець. 

– Охорони? – злякано видихаю, бо мені одразу згадується, це гад Тимофій – Ні не треба охорони.

– Як не треба, ви що тут до ранку стирчати збираєтесь?

– До ранку?

Сильне бажання в туалет, не дало мені можливість добре все обміркувати, тому довелося швидко схилитися на користь пропозиції нового знайомого.