Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

Маленька бере мій збуджений член у свою тендітну вузьку долоньку і ніжно проводить вздовж стовбура злегка зачіпаючи над чутливу головку, що вже тремтить від бажання. Її ротик спокусливо напіввідкритий, зводячи мене з розуму, а рожевий язичок у відкритому майже болісному танці досліджує мою гарячу плоть. У паху скручує від несамовитого жадання і я різко розплющую очі, відганяючи від себе навалу. 

Дар вже навіть у моїй уяві здатна довести мене до оргазму. Ця дівчина пробралась мені під шкіру, в мої думки й моє серце. Я роздратовано видихаю, бо член ще і досі стоїть по стійці смирно чекаючи розрядки. Але ні, я цим із п'ятнадцяти років вже не займаюся. Тому повернувши кран обрушую на себе холодні струмені, повертаючи собі тверезу голову.

Потім все потім, а зараз спокійна голова і холодний розум. Потрібно обміркувати, що робити далі. Я впевнений замовник вже знає, що Макс живий. Інакше вже б по всім телеканалами говорили про його загибель. Адже Свердлов — досить відома особистість. Отже, свою спробу він неодмінно повторить. Інше питання, де і коли. І якщо так, то йому можна допомогти, зробити замах там де саме буде вигідно мені. Я власноруч надам йому можливість другої спроби, але тільки тепер під моїм чуйним керівництвом. Те, що я прилетів, трималося в секреті й для всіх я ще у Лос-Анджелесі. А ми з Максимом зовні, здалеку доволі схожі та зростом майже однакові тільки колір волосся різний. Мабуть, настав мій зірковий час побути і

В ролі знаменитого Макса — Вепра, а Макс нехай спокійно собі відсиджується в підпіллі в безпеці поки я ловитиму кілера на живця.

Та перш, я, під'єднаю  всі можливі сили своєї служби, навіть зв'язки зі старими знайомими. Деякі з яких зараз працюють в правоохоронних органах тому, що мені потрібне  підстрахування. Очі та вуха, скрізь, де тільки можливо. Щоб прорахувати, запобігти та знешкодити того, хто вів на Макса, а тепер буде і на мене, полювання.

А щоб він зацікавився саме мною, я зроблю все можливе. Звичайно волосся не перефарбовуватиму, та почну активно відвідувати ті самі місця, де зазвичай бував Макс. Їздити у ділові поїздки його машиною, та навіть кілька разів відвідав благодійні заходи під ім'ям Максима Свердлова. Допомагало й те, що хоч Максим і був людиною відомою, але його в обличчя знали в досить вузьких колах. Тому журналісти без зайвих питань швидко розносили звістки про його, тобто мої пересування. 

І це нарешті спрацювало. 

Через деякий час на мене відкрилося справжнє полювання. Це було навіть цікаво. Кілер довго не змусив на себе чекати й вистрелив у найнесподіванішому місці.

У понеділок, тільки я виїхав на машині Макса, щоб дістатися одного місця зустрічі, що була призначена за містом, як відчув що щось іде не, так. Мене явно пасуть. Дорогою кілька разів різко вивернув кермо, згортаючи в провулки переконуючись, що за мною ведеться стеження. 

На відстані від мене слід у слід їде чорна Мазда, з тонованими вікнами. Але я знав, що мої люди знаходяться поруч, і будь-якої миті зможуть допомогти. Тому виїхавши на головну трасу, зробив невеликий гачок спокійно рвонувши у бік потрібного мені місця.

Тут все і почалося. 

Щойно я вирівняв машину. Збоку, мене несподівано підпирає жовтий Фольц, а з іншого, та сама Мазда. Тепер до мене дійшло, що Мазда вела не стеження, а була лише наживкою, яку я заковтнув.

Пекло! Не такі й прості виявилися ці мисливці за головами.

Я різко пригальмував, намагаючись вирватися з оточення двох машин, та цієї ж миті мені в дупу з усієї сили в'їжджає велетенський позашляховик. Якого і я досі не бачив через вантажну автівку, що прикриває мені огляд ззаду. 

Несподівано мою автівку із силою відкидає вперед. Добре, що я був пристебнутий ременем безпеки це захистило від можливості розмазати лице об лобове скло. І не встигаю я схаменутися, як машина, що була ззаду почала мене несамовито штовхати вперед. Звісно я додаю швидкості у спробах відірватися від позашляховика, та він стрімко наздоганяє і знову впирається мені в дупу. 

Біс, здається мені терміново потрібна підмога, — лунає набатом у голові. 

Ні я не боявся смерті просто я не любив програвати, бо якщо я зараз загину, то не збагну хто саме полює на Макса. Те, що ці люди, а тепер я зрозумів, що це ціла група, були небезпечні, я не сумнівався. Вони явно професіонали.

Краєм ока помічаю, що мій телефон уже розривається і на мить відволікшись від дороги відповідаю на дзвінок, паралельно втискаючи в підлогу педаль газу вдвічі, та збільшуючи швидкість, що вже перевалила за 200. Та мої супутники й не думали відриватися і їхали поруч ніби контролюючи мої рухи, не дозволяючи порушити їхні плани. Якими б вони не були.

– Так, — відповідаю у слухавку.

– Шеф, не хвилюйтеся, якщо що ми поряд. Зброя теж напоготові, якщо треба буде прибрати водія?

– Поки що не треба, я справляюсь. Вони мені потрібні живими.

– Слухаюся шеф, компаньйон з опер відділу вже приєднав своїх людей. Через два повороти ваших переслідувачів чекає сюрприз.

– Чудово, — карбую, скидаючи виклик.

Але я не встигаю обхопити кермо, другою рукою, як мене різко починає підрізати автівка що була праворуч. Я вивертаю кермо вліво, але там вже Мазда і мене тупо затискає між двома машинами, а позашляховик, коли я почав гальмувати, притиснувся ззаду таранячи мене в дупу.

Лайно!

Грубо кажучи, мене вели, не даючи можливості керувати автівкою самостійно. Залишалося тільки здогадуватися, що вони задумали та за хвилину, я розумію для чого потрібні були всі ці маневри.

По зустрічній, на повній швидкості, на мене мчить повна фура. 

Мозок миттєво почав прораховувати усі можливі варіанти та в кожному з них, я вмирав. 

Пекло.

Швидкість була шаленою, а вислизнути із міцних металевих лещат двох автівок було майже неможливо. До рятівного повороту залишалося зовсім трохи, та мене вже стрімко несло лоб в лоб на кабіну величезної махини фури. Я вже добре міг розгледіти страхітливий вищир радіаторних ґрат, а слух різав застережливий сигнал фури, що бив набатом у скроні. Перед очима виринув образ коханої