Серце з попелу - Тейлор Грін

— Вкладаюсь на новому місці, приснись свекруха невістці. 

Здається, там були якісь інші слова, але це все рівно не подіяло, бо яке місце, такі й сни, тож усю ніч мене ганяли собаки темними коридорами, а в кінці ще й темна постать упіймала в свої убивчі обійми. 

Різко прокинувшись, побачила Дема, що якраз заходив до кімнати із підносом. Ніколи не думала, що сніданки в ліжко мені приноситиме викрадач зі шрамом. Бійтеся своїх бажань, як то кажуть…

— Не доброго ранку, — хрипко пробурчала, з-під лоба дивлячись на чоловіка. 

— Навзаєм, — відповів, залишаючи піднос на тумбочці. 

І, навіть не глянувши на мене, рушив до виходу. 

— Агов! — роздратовано вигукнула. — Мені взагалі-то потрібен душ і змінний одяг. 

Дементій зупинився, а тоді, кинувши на мене втомлений погляд, простягнув руку та відчинив шафу.

— Одяг тут, — відповів. — Де ванна, ти знаєш, ви вчора з Сірим туди вже прогулялися без мого відома. Гукнеш його, він тебе проведе.

І вийшов з кімнати, замкнувши двері. 

Значить, у мого піддослідного охоронця кличка “Сірий”. Цікаво, це від імені “Сергій” чи просто його улюблений колір? А може тихий, непримітний чоловічок таємно фанатіє від Крістіана Грея? Оце був би поворот звісно. Я про всяк випадок більше не нариватимусь, а то як витягне шкіряного батога… 

Здригнувшись, похитала головою. Як тепер у вічі цьому зразковому сім’янину дивитися?

На щастя, погляд наткнувся на привідкриту шафу, і думки одразу ж заполонила цікавість. До мого викрадення таки підготувалися, придбавши одяг? Сподіваюся, білизну вони онлайн замовляли, бо навіть уявляти не хочу Дема між вішаками з ліфчиками в торговому центрі. 

Хоча краще вже це, ніж поїдені міллю панталони його прабабці. 

Щоб довго не мучити себе здогадками, відкинула ковдру та, зіскочивши на підлогу, кинулася оглядати свій майбутній гардероб. 

На мій подив, там знайшлися фірмові пакети з популярних онлайн магазинів. А всередині - футболки, спортивні штани та навіть домашні капці. І все приблизно моїх розмірів. Білизни не було, на жаль, чи на щастя. Але з цього приводу завжди можна організувати скандал, що підбадьорювало. 

Схопивши з полиці рушник та підібравши собі футболку зі штанами, взула капці та рушила до дверей.

— Готова до супроводу у ванну кімнату, — гукнула.

За мить двері відімкнулися, і на порозі виник Сірий. Здається, чоловік добросовісно виконував свою роботу, і поки я спокійно собі сопіла, втомлена власним базіканням, той ні на мить не зімкнув очей. Бо під ними залягли темні тіні, і сам охоронець виглядав прим’ятим та стомленим. 

— Раночку! — якомога життєрадісніше вигукнула, змусивши чоловіка скривитися, і від цього заусміхалася ще ширше.

А доки його операційна система перезавантажувалася, прошмигнувши повз, гордо закрокувала за знайомим маршрутом. 

***

Насолоджуючись теплим душем, намагалася обдумати, що ж робити далі. Як вийти на зв’язок із братом та витрусити з немічного інформацію, що ж він такого вкрав у Деменція. Надто вже цікаво. Тому, що Барбарис навіть нормально десерт з моєї тарілки поцупити не міг, не обляпавшись при цьому, як свинота. Цілковита загадка, як умудрився забрати щось настільки важливе, що аж мене викрали задля шантажу. 

Після водних процедур та у свіжому одязі навіть голова трохи прояснилася. Ідея, що виникла, була імпульсивною та ризикованою, проте втрачати мені наче як і нічого. Тому, не давши собі часу передумати, суворо зсунула брови та ривком розчахнула двері ванної. 

— У вас тут жа-хли-во! Вода холодна, мило дешеве! А шампунь ви де купували?! В місцевій крамниці?!

Сірий від такого неочікуваного нападу тільки рота роззявив і очима закліпав. А я, насуваючись, загрозливо трясла перед ним нещасною упаковкою дитячого мильця. 

— Значить так, негайно веди мене до Дема і молися, аби в мене не почався дерматит! Бо якщо хоч одна з моїх дорогоцінних волосинок випаде, я рознесу ваше сміттєзвалище на цеглинки! 

Чоловік злякано відступив, а тоді мовчки вказав на двері заповітної спальні великого боса. Нервово відкинувши мокре волосся за спину, пхнула Сірому в руки мокрий рушник та мило (яке насправді було досить непоганим), і гордо закрокувала у вказаному напрямку. 

Метод несподіваного нападу завжди спрацьовував. Особливо на втомлених і немічних. Головне, зробити все швидко. Однак, уже простягнувши руку до клямки, я ненадовго завмерла, збираючись із духом. Шокувати розгубленого охоронця - це одне, а от із Демом таке провернути буде куди важче. 

Все ж наважившись, я смикнула за ручку, увійшла до кімнати та причинила за собою двері. І спантеличено роззирнулася, коли зрозуміла, що спальня - порожня. 

Ну, не заховався ж він під ліжком, почувши мій репет у коридорі… Та, прислухавшись, здивовано повернула голову на знайомий звук. І заціпеніла від побаченого. У спальні, ліворуч від мене, виявилися ще одні двері, до ванної кімнати. Привідчинені двері до ванної кімнати, за якими Деменцій приймав душ… 

Слава всім богам, що хоча б розвернувшись спиною до мене. Коли перший шок минувся, я навіть оцінила його непогану фізичну форму. Спортом він точно займається, коли не викрадає людей.

 І тату. Звісно ж, у всіх бандюків повинні бути тату. Але що спонукало чоловіка набити собі сороконіжку, що обвивала його праву ногу від щиколотки і майже до коліна? Може це єдине створіння, яке дозволили завести йому батьки в дитинстві, і він у пам’ять про друга, увіковічнив його на своїй волосатій нозі?

Зрозумівши, що вже безсоромно витріщаюся на підтягнуті сідниці, різко відвела погляд і раптом побачила на спинці стільця біля ліжка куртку. Ту саму шкіряну куртку, в кишені якої і зник мій телефон. 

Невже?