Невдача комісара Мегре - Сіменон Жорж

Потім нараз підвівся і пішов до інспекторської, яка й досі була майже напівпорожня. З сусіднього кабінету долинав якийсь гомін, і, увійшовши туди, комісар побачив усіх тих, хто зранку працював разом з ним в особняку на бульварі Курсель. Бракувало одного лише інспектора Нев'є, який залишився чергувати.

За наказом Мегре, інспектори порівнювали відповіді, які дістали під час допитів. Багатьох довелось допитувати двічі й тричі, а месьє Жозефа п'ять разів викликали до салону і невдовзі знову просили почекати в вестибюлі.

— Невже я не маю права піти й взятися за свої справи? — нарешті не витримав він.

— Ні.

— Навіть пообідати не можна?

— Кухарка подасть вам обід сюди.

Кухня містилась на першому поверсі, за сторожкою. Кухарка була гладка, вже зріла молодиця, якій, здавалось, було байдуже, що відбувалось у домі. Відповідала вона мляво і коротко, але її зауваженням не бракувало певної послідовності.

Запитання: Якої ви думки про пана Фюмаля?

Відповідь: Якої я можу бути думки про нього, коли зовсім його не знаю. Я цілими днями не вилажу звідси. Я тут, а він — там.

Запитання: Невже він ніколи не заходив сюди?

Відповідь: Він іноді викликав мене до себе, щоб дати вказівки. А то ще кожного місяця примушував звітувати.

Запитання: Він був ощадливий?

Відповідь: Зайвих грошей не давав.

Про Луїзу Бурже вона сказала:

Відповідь: Якщо вона й спить з кимось, то в її віці це природно. Зі мною, на жаль, цього більше не трапляється!

А про пані Фюмаль:

Відповідь: Не всі люди однакові.

Чи давно вона вже працює в цьому домі?

Відповідь: Три місяці.

Запитання: Чи не здавалось вам, що тут дивна. атмосфера?

Відповідь: У цих багатіїв чого тільки не побачиш!

І правда, на своєму віку вона вже не вперше працювала у заможних домах.

Запитання: Вам ніде не подобалось?

Відповідь: Я не люблю засиджуватись на одному місці.

І справді, що два-три місяці вона з'являлася в бюро найму, де вже стала постійною клієнткою. Найбільше полюбляла вона тимчасову роботу, здебільшого в іноземців, що жили в Парижі проїздом.

Запитання: Отже, ви нічого не бачили і не чули?

Відповідь: Я міцно сплю.

Мегре лише тому наказав своїм інспекторам взятися за цю копітку роботу, що сподівався, порівнявши різні свідчення, знайти між ними розбіжність, яка може виявитись ключем до розгадки.

Якщо вбивця не Роже Гайярден — а комісар зараз був майже певний цього, — то його слід шукати серед тих, хто живе в самому будинку.

Інспектор Ваше, який того вечора стежив за будинком, підтвердив показання Віктора. Коло восьмої години машина Фюмаля справді в'їхала у двір. За кермом сидів шофер Фелікс, позад нього — Фюмаль з секретаркою.

Віктор замкнув за ними ворота, які того вечора більше не відчинялись.

Той же самий Віктор потім розповів, що Луїза Бурже піднялась із своїм хазяїном на другий поверх, але залишалась там всього кілька хвилин, після чого спустилась до їдальні.

Там вона повечеряла. Покоївка Жермена понесла вечерю Фюмалю, а Ноємі піднялась до пані Фюмаль.

Цьому не суперечило жодне свідчення.

Після вечері Луїза на якихось півгодини зайшла до кабінету. О пів на десяту вона перейшла двір і попрямувала до себе.

Це, зокрема, підтвердив Фелікс.

Відповідь: Минулу ніч я провів разом з нею у її кімнаті.

Запитання: Чому ви спите у неї, а не вона у вас?

Відповідь: Бо в неї не так тісно.

Луїза Бурже спокійно повторила те, що сказав Фелікс.

З цим не розходились свідчення покоївки Жермени.

Відповідь: Я чула, як вони вовтузились там не менше години. Мені здається, що ця Луїза аж надто вже холодна. Між нашими кімнатами тоненька перегородка, отож мені все чути…

Запитання: О котрій годині ви заснули?

Відповідь: Точно не скажу. О пів на одинадцяту я ще поставила будильник.

Запитання: Ви нічого не чули протягом ночі?

Відповідь: Нічого.

Запитання: Ви знали про те, що Еміль Лантен відвідує свою сестру?

Відповідь: Це всі знали.

Запитання: Хто це "всі"?

Відповідь: Ноемі, кухарка…

Запитання: Як це могла знати кухарка, коли вона не буває нагорі?

Відповідь: Я їй сказала.

Запитання: Навіщо?

Відповідь. А тому що, коли він приходить, їй доводиться готувати на двох.

Запитання: Віктор про це теж знав?

Відповідь: Вікторові я нічого не казала. Не довіряю я йому. Але від нього важко щось приховати.

Запитання: А секретарка?

Відповідь: Мабуть, Фелікс їй розповів.

Запитання: А звідки це стало відомо Феліксу?

Відповідь: Від Ноемі.

Таким чином, в домі всі, за винятком, можливо, самого тільки хазяїна, знали, що в кімнатці на третьому поверсі ночує Еміль Лантен.

Квартира месьє Жозефа була якраз над цією кімнатою.

Запитання: Ви знаєте Еміля Лантена?

Відповідь: Я знав його ще до того, як він спився.

Запитання: Лантена зруйнував його шуряк?

Відповідь: Люди, що збанкрутували, завжди перекладають вину на когось.

Запитання: Ви гадаєте, що він погано вів справу?

Відповідь: Він вважав себе хитрішим, ніж був насправді.

Запитання: І зіткнувся з кимось по-справжньому хитрим?

Відповідь: Нічого не вдієш. В комерції перемагає найкмітливіший.

Запитання: Потім він, мабуть, просив шуряка позичити йому грошей?

Відповідь: Напевне.

Запитання: І марно?

Відповідь: На світі багато невдах. Всіх не врятуєш, хоч би який ти був багатий.

Запитання: Ви зустрічали його в цьому будинку?

Відповідь: Кілька років тому.

Запитання: Де саме?

Відповідь: В кабінеті у хазяїна.

Запитання: Що між ними відбувалось?

Відповідь: Хазяїн виганяв його геть.

Запитання: Відтоді ви його не бачили?

Відповідь: Бачив якось на вулиці біля Шателен. Він був п'яний.

Запитання: Він з вами розмовляв?

Відповідь: Він просив мене переказати його шуря-кові, що той шахрай.

Запитання: Ви знали, що він інколи ночує в цьому будинку?

Відповідь: Ні.

Запитання: Коли б ви про це довідались, то сказали б хазяїнові?

Відповідь: Цілком можливо.

Запитання: Ви не певні?

Відповідь: Я про це не думав.

Запитання: З вами про це ніхто не розмовляв?

Відповідь: Зі мною уникали розмов.

Це було справді так. Слуги не любили месьє Жозефа, і загальне почуття щодо нього найкраще висловила Ноемі.

Відповідь: Він живе в цьому будинку, як миша в стіні. Ніхто не знає — ні коли він іде, ні коли повертається, ні, навіть, що він робить.

Проте свідчення месьє Жозефа щодо минулого вечора збігались з тим, що засвідчили інші. Коло дев'ятої тридцяти месьє Жозеф подзвонив швейцарові, і той відчинив йому хвіртку.

Запитання: Чому ви не ввійшли через чорний хід? Адже у вас був ключ?

Відповідь: Чорним ходом я користувався, коли було пізно або коли повертався просто до себе.

Запитання: Цього разу ви ще затримались на другому поверсі?

Відповідь: Кажу втретє — так.

Запитання: Пан Фюмаль був ще живий?

Відповідь: Як ми з вами.

Запитання: Про що ви розмовляли?

Відповідь: Про справи.

Запитання: В кабінеті більше нікого не було?

Відповідь: Ні.

Запитання: Фюмаль вам не сказав, що когось чекає?

Відповідь: Сказав.

Запитання: Чому ви про це раніше не розповіли?

Відповідь: А мене про це не питали. Пан Фюмаль чекав Гайярдена і знав, чого тому треба. Він сподівався випросити вільготи. Ми вирішили йому відмовити.

Запитання: Ви не залишились, щоб бути присутнім на розмові?

Відповідь: Ні.

Запитання: Чому?

Відповідь: А тому, що я не люблю екзекуцій.

Неймовірно, але це скидалося на правду. Комісар чомусь й раніше не сумнівався, що хоч месьє Жозеф здатний на яке завгодно шахрайство та підлоту, він неспроможний спокійно дивитись у вічі своїй жертві і оголошувати їй вирок.

Запитання: Із своєї квартири ви чули, коли прийшов Гайярден?

Відповідь: Звідти не чути нічого, що відбувається внизу. Можете перевірити.

Запитання: Вам не цікаво було зійти і довідатись згодом, чим це скінчилось?

Відповідь: Я це знав заздалегідь.

Він, мабуть, сам помітив, що висловився двозначно, і тому квапливо додав:

— Тобто я знав, що пан Фюмаль йому відмовить, що Гайярден благатиме, говоритиме про свою жінку, про дітей… Так роблять усі, навіть ті, що живуть з коханками, але з цього нічого не виходить.

Запитання: Ви думаєте, що він убив Фюмаля?

Відповідь: Я вже сказав, що думаю.

Запитання: Ви останнім часом не сперечалися з хазяїном?

Відповідь: Ми з ним ніколи не сперечалися.

Запитання: Скільки він вам платив, месьє Гольдман?

Відповідь: Загляньте в мою податкову книжку.

Запитання: Це все, що ви можете сказати?.

Відповідь: Документи вам скажуть краще.

В усякому разі, ніхто не бачив, щоб він спускався до кабінету Фюмаля. Проте ніхто також не бачив і не чув, як спускався, підіймався, спускався знову разом із сестрою і, нарешті, вийшов крізь чорний хід Еміль Лантен.

За кілька хвилин до десятої перед будинком зупинилось таксі. Звідти вийшов Гайярден, розплатився і подзвонив.

Рівно за сімнадцять хвилин інспектор Ваше бачив, як він вийшов з будинку і попрямував до площі Етуаль, весь час сподіваючись, впіймати таксі.

Ваше не міг стежити за чорним ходом, бо не знав, що такий існує. Чи не винен у цьому сам Мегре, який не повірив в анонімні листи і згодився на нагляд проти волі?

Коли закінчили звіряти свідчення, повітря в кімнаті було сизе від тютюнового диму.

— А тепер, хлопці, вип'ємо по кухлю пива.

Задзвонив телефон. Ляпуент зняв трубку.

— Вас, патроне.

Це був Моерс. Він доповів, що відбитки пальців Лантена виявлено лише на дверній ручці та шухляді письмового стола секретарки.

— Але ж хтось із них явно бреше! — роздратовано вигукнув Мегре.

Інакше треба визнати, що вбивці взагалі не існувало.

7. ПРОСТА АРИФМЕТИЧНА ЗАГАДКА І ЗОВСІМ НЕ ПРОСТА ПАМ'ЯТКА ВІЙНИ

Мегре раював, як, мабуть, раює людина, що опинилась у гарячій ванні після триденної подорожі поїздом. Він знав, що спить, що поруч нього лежить його дружина, що вже минула друга година ночі. Проте він бачив сон. Та хіба ж не буває вві сні, що людина раптом відчуває себе в цілковитій свідомості? Чи не від того це, що мозок іноді не спить, коли спить усе тіло!

З ним якось сталося щось схоже, коли він ще вчився в ліцеї. Цілий вечір він марно промучився над однією задачею, а коли ліг спати, розв'язання прийшло вві сні. Щоправда, прокинувшись, він не одразу згадав його, але, зрештою, таки згадав.

Зараз відбулось те ж саме. Коли б пані Мегре ввімкнула лампу, вона б, напевне, побачила на обличчі чоловіка глузливу усмішку.

Комісар сміявся з самого себе. Він надто трагічно сприйняв справу Фюмаля і поринув у неї, заплющивши очі.