Від Мальти до Магадану - Євген Куцик

І я вирішив готуватися до вступних іспитів в інститут.

Надійшла пора вступних іспитів. Я подав документи в Політехнічний інститут. Ректором був Максимович. Набравши необхідну кількість балів, надіявся стати студентом. Але мрія моя не здійснилась. На прийомі Максимович дав мені зрозуміти, що такі, як я, не можуть мати вищої освіти і повинні спокутувати свою провину працею. Я вважаю, що це було брудне втручання спецчастини КДБ.

Восени проводиться набір студентів в Сільськогосподарський інститут. Беру довідку про здачу вступних іспитів та, разом з іншими документами, подаю туди на механічний факультет. Через якийсь час отримую відповідь з інституту: «Ви, міський мешканець, не підете працювати на село, тому нам немає сенсу приймати Вас в наш інститут».

Вони не могли знати, куди я піду працювати, а може й піду. Їхня справа була вчити і могли вони примусово направляти після отримання диплому, що і робили. Та у Львові був завод сільськогосподарських машин, я міг і там працювати. Але справа була в тому, щоб перекрити мені всі можливості для навчання.

Це все зачепило мене за «живе». Я вирішив спробувати в третій і останній раз, та знову почав готуватися до вступу вже на наступний рік. Пора вступних іспитів вже минула.

Перед подачею документів іду на співбесіду до декана фізичного факультету Університету пана М.Т. Сеньківа та викладаю йому все, хто я такий. Декан М. Сеньків гарантує мені, що при умові здачі вступних іспитів, я буду прийнятий.

Існувала ще така небезпека, що при втручанні КДБ, мене можуть спеціально «завалити» на іспитах. Нехтую цією небезпекою і здаю іспити. Нарешті мене прийняли і я став студентом-вечірником. УРА!!!

Почалася перша настановча сесія. Довідку з університету на звільнення від роботи не давали тому, що вона проходила у вечірні години. На роботі пішли мені на поступки тим, що посилали працювати лише в першу зміну.

Через кілька днів отримую повістку з райвійськомату з'явитися туди для проходження перепідготовки, яка також проводиться у вечірній час.

Приходжу у військомат зі всіма паперами і пояснюю їм своє становище та прошу відтермінувати перепідготовку на пізніший термін, але військовим матолкам годі щось доказати, є наказ і все.

Іду до комісара і це все йому також пояснюю. Не допомагає. Я розлютився і говорю йому прямо у вічі: «Я був вашим ворогом та воював проти вас у німецькій армії, навіщо ви тепер, як ворога, берете в свою армію».

Тут він заворушився і питає: «В какіх частях ви там билі?».

Я відповідаю: «В связі».

Тоді він викликав командира перепідготовки і говорить: «Опредєлітє єво в связь».

Я розвів руками, сплюнув та пішов геть, які могли бути більше розмови.

Так я маявся близько місяця. З роботи трохи на сесію в Університет, з Університету трохи на перепідготовку у військомат, після чого падав на ліжко трупом, інколи, не роздягаючись. Від біганини та нервів шкарпетки були мокрі, наче з води. В неділю, не встиг трохи відпочити, як вже знову понеділок і знову та важка карусель. Знайомі радили кинути Університет, бо не витримаю того навантаження та натягну ногами. Батьки також вже не були раді, що я вчуся, але я зціпив зуби, і при Божій допомозі, таки витримав та закінчив той найважчий факультет.

Моя тверда воля взяла верх і перемогла ту підлу радянщину.

Слава Україні!

КОЛИМА — ріка в північно-східній частині Рад. Азії (Якутська АССР, Магаданська обл. РСФСР), довжина 2600 км. Сточище впадає до Льодовитого океану. Південно-східну частину сточища займають гори й височини, північно-західну низовини: суворе підсоння (температура січня до -70 °C тайга і тундра), край здебільшого не заселений.

В басейні р. Колими розміщена група концентраційних таборів, які входили в систему «Дальстроя» і були організовані на початку 1930-х рр. До 1955 року в них перебувало до 3,5 млн в'язнів, у великій мірі українців. Колимські концтабори належали до найважчих в СРСР: в'язні працювали здебільшого в копальнях золота.

МАГАДАНСЬКА область, в складі РСФСР, розташована в північно-східній частині Азії між Льодовитим і Тихим океанами: 1,2 млн кв. км, населення 248000 чол.

Контррозвідка «СМЕРШ», 1945 рік, м. Львів, вул. Лисенка, 17 (стрілка — вікно моєї камери)

Військовий трибунал, м. Львів, вул. Ломоносова, 15, 1946 рік

Центральна колимська траса в напрямку Магадана 72 км (поряд с. «Стекольний»)

Центральна колимська траса в напрямку тайги (біля с. «Стекольний»)

Перед звільненням 1954 рік, рудник «Бєлова»

Довідка про зняття судимості та звільнення від примусового поселення

12 км. Центральної траси с. «Стекольний», Магаданської обл. Спецавтомехбаза (ремонтний цех), 1954 рік.

В гуртожитку с. «Стекольний», Магаданської області, 1955 рік

Крохмалюк Р. Вишкільний табір українських юнаків у Мальті (Каринтія), Вісті Комбатанта. ч.4. 1978. ч. 4. — стор. 52–55.

Василь Лаба (1887) укр. кат. свящ., митрат, соборний крилошанин львівської митрополичої капітули, бібліст, патролог і каноніст, церк. діяч д. чл. НТШ,