Український патріот з династії Габсбургів - Юрій Іларіонович Терещенко
62. «Українське Слово» — щоденний часопис націонал-демократичної орієнтації, який виходив у Львові 1915–1918 рр.
(обратно) 34163. Ймовірно, мова йде про імператора Карла І. Див. прим. 5.
(обратно) 34264. Пасічна — село Надвірнянського пов. (нині — Івано-Франківська обл.).
(обратно) 34365. В. Габсбург згадує гору Маківка у Високому Бескиді, де 29.04-2.05.1915 р. відбувся перший великий переможний бій УСС (семи сотень І і II куренів у складі 55-ї австрійської дивізії) з російськими військами. Незважаючи на те, що у військових діях загинуло 47 усусів, ця перемога стала знаковою для січових стрільців і сприяла їхній популярності серед української спільноти на чужині.
(обратно) 34466. Йдеться про установу, що займалася справами генеалогії. В. Габсбург клопотався про підтвердження нобілітації роду Гужковських, наданої у XVIII ст.
(обратно) 34567. Ймовірно, мова йде про статтю, яку замовив К. Гужковський для «Українського слова», з тією ж інформацією, що й замітка в газеті «Діло». Див. док. № 11.
(обратно) 34668. Красінський Адам, граф — польський політичний діяч, онук відомого польського поета Зігмунда Красінського. Очолював польський радикально-консервативний напрямок, представники якого протиставляли себе так званим реалістам (Stronnictwo polityki realnej) — консервативному угодовському проросійському угрупуванню.
(обратно) 34769. Ймовірно, йдеться про призначення австрійського генерала графа Карла Гуйна останнім намісником Галичини. 1.11.1918 р. він передав свої повноваження В. Децикевичу — представнику Української Національної ради ЗУНР.
(обратно) 34870. Мається на увазі Еріх Діллер — генерал-губернатор австрійської займанщини на українських теренах під час Першої світової війни.
(обратно) 34971. Ламерун — кандидат на посаду намісника Галичини, відомий своїми антиукраїнськими настроями.
(обратно) 35072. Білінський Леон (1846–1923) — австрійський і польський політичний і державний діяч, економіст. До Першої світової війни — президент державних залізниць Австро-Угорщини, міністр фінансів, голова державного банку Австро-Угорщини.
1915–1917 рр. — лідер польського клубу в Австрійському парламенті, представник австрійської орієнтації. 1919 р. — міністр фінансів Речі Посполитої Польської.
(обратно) 35173. Шептицький Андрій (1865–1944), граф — видатний український церковний, громадський та культурний діяч, меценат. Від 1900 р. — митрополит галицький та архієпископ львівський, глава греко-католицької церкви. Член Палати панів Австро-Угорщини, у 1917–1918 рр. — посол до Галицького сейму. Член Української національної ради у Відні. Засновник Українського національного музею, Богословської академії у Львові, низки українських благодійних установ, дійсний член НТШ.
(обратно) 35274. Замість зазначеного тексту до листа додано статтю з невідомої газети німецькою мовою.
(обратно) 35375. Станіслав II Август Понятовський (1732–1798) — останній король Речі Посполитої (1764-Г-1795).
(обратно) 35476. Герцоги Кумберлендські — титулатура приналежних до англійської королівської сім’ї. Кумберленд — графство у північно-західній частині Англії.
(обратно) 35577. Окуневський Теофіл (1858–1937) — український громадсько-політичний діяч, за фахом — правник. Народився на Станіславщині. Освіту одержав у Віденському університеті. Один із засновників Української радикальної партії (1890 р.) та Української національно-демократичної партії (1899 р.). У 1899–1900 рр. і 1913–1914 рр. — депутат Галицького сейму, у 1897–1900 рр. і 1907–1918 рр. — депутат Австрійського парламенту. У 1918–1919 рр. — член Української Національної ради ЗУНР-ЗОУНР. З 1920 р. продовжив адвокатську практику на Станіславщині.
(обратно) 35678. Олесницький Євген (1860–1917) — український галицький громадсько-політичний діяч, адвокат, економіст і публіцист. Один з лідерів Української національно-демократичної партії. У 1907–1917 рр. — депутат Віденського парламенту, 1900–1910 рр. — Галицького сейму. Активно відстоював політику консолідації всіх українських політичних сил. Від 1915 р. — член Загальної Української ради. Член редакції газети «Діло», організатор кооперативного руху в Галичині, співзасновник низки економічних організацій. Автор спогадів «Сторінки з мого життя» (1935).
(обратно) 35779. Меленевський (Басок) Маркіян (1878–1938?) — український політичний діяч. Учасник українського студентського руху. Входив до РУП, її Закордонного комітету. Один з ініціаторів створення і лідерів Української соціал-демократичної «Спілки» (УСДС), входив до складу Головного комітету «Спілки» і редакції газети «Правда». Через поширення антиукраїнських настроїв в УСДС, вийшов з її складу. Один із засновників і член президії «Союзу визволення України» (1914–1917), його представник у Туреччині. Від травня 1915 р. входив до складу Загальної Української ради у Відні. У 1920-х роках виїхав до УСРР, подальша доля невідома.
(обратно) 358