Український патріот з династії Габсбургів - Юрій Іларіонович Терещенко

93. Наукове товариство ім. Т. Шевченка (НТШ) — науково-культурна громадська організація. До заснування ВУАН (1918 р.) фактично виконувало функції української академії наук. Засноване у 1873 р. у Львові на доброчинні кошти, ставило завдання розвитку науки і культури, збереження пам’яток старовини. Складалося з секцій: історико-філософської, філологічної та математично-природничої. Мало друковані органи: «Записки НТШ», «Хроніки НТШ», «Літературно-науковий вістник» та ін.

94. Залізняк Микола (1888–1950) — український громадсько-політичний діяч і публіцист. Один з лідерів Української партії соціалістів-революціонерів, один з організаторів студентських громад у Києві та Львові. Співзасновник «Союзу визволення України» (1914), однак невдовзі вийшов з його складу і очолив Закордонний комітет українських соціалістів-революціонерів. У 1914–1918 рр. проводив видавничу і публіцистичну діяльність у Відні. У 1918 р. — член української делегації на мирній конференції у Бересті-Литовському. Голова української дипломатичної місії УНР у Фінляндії (1919–1920 рр.). На еміграції у ЧСР — професор Українського вільного університету у Празі. Автор статей з історії України і спогадів «Моя участь у мирових переговорах у Бересті-Литовському» (1928). Заарештований у 1945 р. радянською військовою контррозвідкою, помер у тюрмі.

95. Фрідріх фон Габсбург (1856-?) — австрійський ерцгерцог, 1914–1917 рр. — командувач австрійських збройних сил. Відомий своєю жорстокістю до українського населення Галичини під час Першої світової війни.

96. Дорошенко Володимир (1879–1963) — український громадсько-політичний діяч, бібліограф і літературознавець. Співзасновник української студентської громади в Москві. Член РУП, до 1911 р. — УСДРП. Автор статей і бібліографічних оглядів у газетах «Громадська думка», «Рада». У 1914–1918 рр. — співзасновник і член президії Союзу Визволення України, головний редактор його видань. Від 1908 р. мешкав у Львові, де до 1944 р. працював у бібліотеці НТШ (від 1937 р. — її директор). Від 1944 р. — в еміграції, у 1949 р. оселився у США. Автор численних літературознавчих статей.

97. Липинський В’ячеслав (1882–1931) — видатний український громадсько-політичний діяч, історик, філософ, політолог і публіцист. Народився на Волині. Освіту одержав у Ягеллонському університеті у Кракові та Женевській вищій школі політичних наук. У 1912 р. виступив ініціатором створення Українського інформаційного комітету, який ставив завдання пропаганди ідеї створення Української незалежної держави. У червні 1917 р. — один з організаторів Української демократично-хліборобської партії та автор її програмових документів. У 1918 р. — посол Української Держави в Австро-Угорщині. Залишився на посаді посла в Австрії й за часів Директорії УНР. Подав у відставку одразу після розстрілу полковника П. Болбочана на знак протесту проти політики Директорії. В еміграції жив у Австрії та Німеччині. У 1920 р. став засновником Українського союзу хліборобів-державників. Головний ідеолог і лідер гетьманського руху. У 1920–1925 рр. редагував неперіодичний збірник «Хліборобська Україна». Помер неподалік Відня.

98. Ганкевич Лев (1881–1962) — український галицький громадсько-політичний діяч і журналіст, за фахом — правник. Виступав адвокатом на політичних процесах. У 1918–1922 рр. — співредактор часопису «Вперед». Один з провідників Української соціал-демократичної партії, у 1930–1934 рр. — її голова. У 1918 р. — член Української Національної ради ЗУНР. Останні роки життя мешкав у США.

99. Темницький Володимир (1879–1938) — український галицький громадсько-політичний діяч, дипломат, публіцист, за фахом — правник. Народився в сім’ї священика. Навчався в університетах Львова, Кракова та Відня. Активний діяч Української соціал-демократичної партії, у 1914–1921 рр. — голова управи УСДП. За доби Першої світової війни — член Бойової Управи УСС, Головної Української ради у Відні та активний діяч «Союзу визволення України». У січні-лютому 1919 р. — заступник міністра закордонних справ УНР в уряді В. Чехівського, у квітні-серпні 1919 р. — міністр закордонних справ в уряді Б. Мартоса. Після повернення в Галичину в 1922 р. відновив політичну діяльність. Разом з Л. Ганкевичем намагався відродити УСДП у 1930-х роках. Автор численних статей суспільно-політичної тематики в галицькій пресі, праці «Українські Січові Стрільці». Помер у Львові.

100. Йдеться про Івана Горбачевського (1854–1942) — визначного українського вченого-хіміка, громадсько-політичного діяча, з 1908 р. — члена Сенату Австро-Угорщини, у 1917–1918 рр. — першого українця-міністра (охорони здоров’я) в австрійському уряді.

101. Бачинський Володимир (1880–1927) — український галицький громадсько-політичний діяч, за фахом — правник. Народився на Самбірщині. Напередодні Першої світової війни — депутат Галицького сейму і Австрійського парламенту. Один з лідерів Української національно-демократичної партії. 1921–1923 рр. — голова Української національної ради, Міжпартійної ради, один з лідерів Української народної трудової партії, згодом — один з лідерів її правого крила, яке виступало за «реальну» політику щодо Польщі в українських землях. 1925–1926 рр. — член Українського національно-демократичного об’єднання, виключений за угодовство.

102. Народний дім у Львові — одна з найстаріших культурно-освітніх установ у Галичині. Заснований 1849 р. заходами Головної Руської ради для сприяння національно-культурному розвиткові українців в Австро-Угорщині. Під будинок, за розпорядженням австрійської адміністрації, було виділено площу, де стояв зруйнований у листопаді 1848 р. Львівський університет. Збудований (1851–1864) на пожертви українського населення Галичини. Окрім першої української академічної гімназії та інтернату Народному дому належали видавництва, бібліотека, архів, музей, нумізматична колекція, мистецькі збірки та ін., зібрані та придбані на громадські кошти. Під час окупації Львова російськими військами переважну частину майна, яке належало Народному дому, було вивезено до Росії. Після 1939 р. Народний дім ліквідовано органами радянської влади, його колекції передано до різних наукових та музейних установ.

103. Йдеться про москвофільське культурно-освітнє товариство на зразок товариства «Просвіта», засноване у 1874 р. на честь відомого українського галицького громадського і культурного діяча, мецената Михайла Качковського (1802–1872), який не належав до кола москвофілів. При Народному домі у Львові ним була заснована фундація (80 тис. гульденів) на нагороди за твори українською літературною мовою та