Український патріот з династії Габсбургів - Юрій Іларіонович Терещенко

80. Романчук Юліян (1842–1932) — відомий український громадсько-політичний і державний діяч. Засновник і голова Народної ради — політичної організації галицьких народовців, співзасновник і голова Української національно-демократичної партії (УНДП), товариства «Просвіта», НТШ. Депутат та віце-президент Австрійського парламенту, голова української фракції в ньому. Входив до складу УНРади ЗУНР.

Петрушевич Євген (1863–1940) — відомий український галицький державний і політичний діяч, за фахом — правник. Належав до Української національно-демократичної партії. У 1907–1918 рр. — депутат Австрійського парламенту, у 1910–1918 рр. — заступник, згодом — голова Українського парламентського клубу. Один з ініціаторів скликання 18.10.1918 р. Української Конституанта у Львові, яка трансформувалася в Українську національну раду на чолі з Є. Петрушевичем і проголосила створення ЗУНР. На Українському трудовому конгресі був обраний членом Директорії УНР. 9.06.1919 р. Українською Національною радою проголошений Диктатором ЗУНР. Після окупації західноукраїнських земель польськими військами уряд Диктатора виїхав до Кам’янця-Подільського, наприкінці листопада 1919 р. — до Відня. Після підписання С. Петлюрою Варшавської угоди уряд Є. Петрушевича продовжував активну міжнародну діяльність по захисту державних інтересів ЗУНР. 15.03.1923 р. екзильний уряд ЗУНР припинив свою діяльність, Є. Петрушевич склав свої повноваження і переїхав до Берліна. Продовжував боротьбу за право українців Східної Галичини на створення окремої держави.

81. Жук Андрій (1880–1968) — український громадсько-політичний діяч, кооператор і публіцист. Походив з давнього козацького роду з Полтавщини. З 1901 р. — член РУП, а з 1906 р. — ЦК УСДРП, у 1907–1914 рр. — у Львові, голова закордонної групи УСДРП. Редагував органи українського кооперативного руху в Галичині «Економіст» і «Самопоміч». У 1912 р. заснував Український інформаційний комітет у Львові, який у 1914 р. став основою СВУ. З 1914 р. відійшов від УСДРП, перебував у Відні як член проводу СВУ і співредактор його часопису «Вістник». У 1918–1919 рр. — співробітник українського посольства у Відні, за дорученням гетьманського уряду опікувався долею українських військовополонених в Австрії. У 1919 р. належав до УДХП, був співробітником її друкованого органу «Нове слово» (Зальцведель, Німеччина). У 1920-1930-х роках співпрацював із закордонним центром ЗУНР. У 1930 р. переїхав до Львова, де завідував відділом Ревізійного союзу українських кооперативів. У 1940 р. повернувся до Відня.

82. Місто в Далматії, де народився Вільгельм Габсбург.

83. Кікаль Франц — підполковник австрійської армії. Чех з походження. У грудні 1916-червні 1917 рр. — комендант легіону УСС. Загинув у бою під с. Конюхи поблизу м. Бережани.

84. Цегельський Лонгин(1875–1950) — український галицький громадсько-політичний і державний діяч, журналіст, дипломат. Один із засновників та провідних діячів Української національно-демократичної партії. Редактор часописів «Діло» і «Свобода». Від 1907 р. — посол до Австрійського парламенту, з 1913 р. — до Галицького сейму. У 1914 р. — один із засновників СВУ. Входив до УНРади ЗУНР, державний секретар внутрішніх справ ЗУНР. Брав участь у Трудовому конгресі. У 1919–1920 рр. за дорученням уряду Є. Петрушевича здійснив ряд дипломатичних поїздок до Австрії, Німеччини та Чехії. У 1920–1921 рр. — представник уряду ЗУНР у США, де згодом перебував у еміграції.

85. Трильовський Кирило (1864–1941) — український галицький громадсько-політичний діяч, один із засновників та керівників Української радикальної партії й січового руху, адвокат, журналіст і видавець. Освіту одержав в університетах Чернівців та Львова. Від 1907 р. — посол до Австрійського парламенту, від 1913 р. — посол до Галицького сейму. Від серпня 1914 р. — голова Бойової управи УСС, з 1915 р. — член Загальної Української ради у Відні, 1918 р. — член Української Національної ради ЗУНР, Генеральний отаман Українського січового союзу. Після поразки національно-визвольних змагань емігрував до Відня, де працював у кодифікаційній комісії при екзильному уряді Є. Петрушевича. 1921 р. заснував товариство «Січ» у Відні. 1927 р. повернувся в Галичину, тривалий час працював адвокатом у Коломиї.

86. «Вісник Союзу Визволення України» — двотижневик, від 1915 р. — тижневик «Союзу Визволення України», який видавався у Відні у 1914–1918 рр. під редакцією В. Дорошенка, М. Возняка і А. Жука, від 1918 р. — видавався під назвою «Вісник Політики, Літератури й Життя». Головні теми часопису: життя на окупованих російськими військами землях Галичини і Буковини, праця СВУ в таборах для військовополонених, події в Україні тощо.

87. Герберштейн, граф — австрійський військовий. Під час Першої світової війни — ад’ютант ерцгерцога Фрідріха фон Габсбурга.

88. Клам-Мартінец Генріх, граф — австрійський державний діяч. Голова австрійського уряду від грудня 1916 р.

89. Бобжинський Міхал (1848–1935) — польський політичний діяч, історик і правник. Професор Ягеллонського університету в Кракові. Очолювана ним Шкільна рада сприяла полонізації українського населення в Галичині. Посол до Австрійського парламенту, у 1910–1913 рр. — намісник Галичини, виступав проти русофільства, намагався досягти українсько-польського порозуміння у справі виборів до Галицького сейму та створення українського університету. Проте через спротив польського духовенства у Львові та польських радикальних політичних кіл досягнута угода (1913) була зірвана, внаслідок чого він подався до демісії. У 1917 р. — міністр у справах Галичини.

90. Голуховський Агенор (1849–1921) — австрійський і польський державний діяч та дипломат. 1893–1896 рр. — міністр закордонних справ Австро-Угорщини.

91. Бандрівський В. — секретар військово-санітарної місії УНР в Італії (1919 р.)

92. Форстер — майор австро-угорської