Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР - Вахтанг Теймуразович Кіпіані

У відповідності з ч. IV ст. 167 КПК УРСР Довгань Р. К. роз’яснені обов’язки свідка, передбачені ст. 70 КПК УРСР, і її попереджено про відповідальність за ст. 179 КК УРСР за відмову або ухилення від дачі показань і за ст. 178 ч. 2 КК УРСР за дачу завідомо неправдивих показань.

(підпис свідка)

На пропозицію дати показання по всіх відомих їй обставинах свідок показала:

Показання бажаю викласти власноручно українською мовою, якою я володію досконало. Свідку Довгань, згідно ст. 170 КПК УРСР, така можливість надається.

(підпис свідка)

Довгань

Стуса Василя Семеновича я знаю з початку 60-х років. В той час працювала в ред. газети «Друг читача», де він був кореспондентом, навчаючись в аспірантурі Інституту Літератури АН УРСР. Писав рецензії на нові видання наших видавництв, і мені як редактору названої вище газети приходилось зустрічатись з ним і обговорювати літературні новинки.

Десь в 1965 р. В. Стуса було відчислено з аспірантури, і я з ним зустрічалась рідко, аж поки ми не опинились на одній роботі в об’єднанні «Укрмістпромпроект» Міністерства промисловості будівельних матеріалів УРСР, у відділі технічної інформації. З того часу наші стосунки з В. Стусом і його родиною стали близькими, по-сімейному дружніми.

В 1972 р. В. Стуса було заарештовано і засуджено до п’яти років позбавлення волі, за що конкретно — мені невідомо, оскільки на суді я не була.

Під час перебування В. Стуса в таборах, а потім у засланні я листувалась з ним — намагалась підтримувати гарний настрій, сповіщала про мистецькі новини в основному. Зрідка Василь писав і мені. Його листи носили побутовий характер, інколи ділився прочитаним.

Восени минулого року В. Стус повернувся до Києва, і ми декілька разів зустрічались — на лоні природи, на дні народження. Наші стосунки ґрунтуються на моїй повазі до всієї сім’ї — до дружини Василя Валі, до сина Дмитра. Оскільки зустрічі наші носили сімейно-побутовий характер, то і бесіди точилися в цьому колі, а ще про мистецькі події. За час наших зустрічей я не чула від Василя ніяких антирадянських розмов. Мені невідомо, щоб він вів подібні розмови в колі інших осіб.

Мені відомо, що він працював, перебуваючи у Києві, спочатку на заводі ім. Паризької Комуни, а потім — на взуттєвому об’єднанні «Спорт». Чи писав щось за цей час — мені невідомо. Ніяких своїх робіт, в тому числі і віршів, він мені для ознайомлення не давав. Про ворожу, антирадянську діяльність В. Стуса мені не відомо нічого.

ЗАПИТАННЯ. Під час обшуку 14–15 травня 1980 року в квартирі Стуса Василя Семеновича було вилучено чотири аркуші з учнівського зошита з рукописним текстом листа, що починається зі слів: «Дорога Михасю! Дорогі Світлано, Юрку! Дорогі Льолю, Надіє, Павле! Дорогі Рито, Борисе!..» і закінчується словами: «…хоч бувало не часто, на жаль». Вказаний лист пред’являється вам для огляду.

Що ви можете показати відносно зазначеного листа, зокрема хто його автор та виконавець, чи знайомились ви з цим листом раніше, якщо знайомились, то коли саме і за яких обставин?

ВІДПОВІДЬ. Я особисто ознайомилась з пред’явленим мені листом. Раніше я цього листа не бачила, тим більше що почерк, яким він виконаний, мені незнайомий. Як я бачу, він написаний від імені В. Стуса і адресований до кількох осіб, в тому числі і до мене. Але я ще раз тверджу, що ні з оригіналом, ні з пред’явленим мені текстом я не знайомилась. Про такий лист дізналась тут вперше.

Як я бачу, лист адресовано не тільки мені і моєму чоловікові Борису, а ще М. Коцюбинській, Світлані Кириченко і Юрію Бадзьо, Льолі [Леоніді] та Надії Світличним і чоловіку Надії — Павлу. З усіма цими людьми я знайома, але не від кого з них не чула про наявність такого листа.

Знаю, що Надія Світлична із своїм чоловіком виїхали за кордон, решта мешкають в Києві.

ЗАПИТАННЯ. Чи мали ви розмови з Стусом Василем Семеновичем після повернення його до Києва відносно пред’явленого вам листа?

ВІДПОВІДЬ. Під час зустрічі з В. Стусом після його повернення до Києва розмов відносно цього листа і взагалі відносно нашого листування не було.

ЗАПИТАННЯ. Що вам відомо про наявність у Стуса Василя Семеновича знайомих за кордоном та в яких стосунках він з ними знаходиться?

ВІДПОВІДЬ. Я чула від Василя тепер, коли він був вдома, про жінку Крістіну, яка живе у Німеччині і пише йому, бачила поштівочки. Хто ця жінка — не знаю. Якось запитала Василя — він сказав, що теж не знає її. Як почалось їх листування і який воно носить характер — мені невідомо.

ЗАПИТАННЯ. Чим бажаєте доповнити свої показання по суті поставлених вам запитань?

ВІДПОВІДЬ. Доповнень до своїх показань не маю, крім того, що хочу уточнити — ні про які закордонні знайомства Василя, крім названої Крістіни, не знаю.

Відповіді писала особисто. Протокол прочитала.

(підпис)

Довгань

Старший слідчий слідчого відділу

КДБ УРСР

майор Селюк

город Киев

8 августа 1980 г.

Допрос начат в 10 час. 15 мин.

Окончен в 15 час. 00 мин.

Старший следователь Следственного отдела КГБ УССР майор Селюк в помещении Следотдела КГБ УССР с соблюдением требований ст. ст. 85, 167 и 170 УПК УССР допросил в качестве свидетеля:

1. Фамилия: Жеренков.

2. Имя: Николай.

3. Отчество: Николаевич.

4. Год рождения: 1962.

5. Место рождения: гор. Приморско-Ахтарск Краснодарского края.

6. Национальность и гражданство: русский, гр-н