Небезпечне відрядження - Петро Поплавський

«Незабаром після вибуху на вентиляційній установці Пантюхін, відчувши, що ним зацікавилися слідчі органи, втік. Під час втечі поранив підполковника державної безпеки Ковальченка Сергія Івановича. Довгий час підсудний їздив по містах Радянського Союзу і видавав себе за пораненого на фронті Казинцева Георгія Панкратовича, а в 1946 році йому вдалося отримати на це вигадане прізвище документи, і він влаштувався на роботу в торговельну мережу Новосибірської облспоживспілки. Працюючи продавцем товарного кіоска, розтратив довірені йому матеріальні цінності, за що і був засуджений 25 травня 1965 року до шести років позбавлення волі, але 12 червня 1966 року Казинцеву вдалося втекти з виправно-трудової колонії, де він відбував покарання. 17 червня 1966 року він перейшов державний кордон в районі Чопа на бік Угорщини з наміром пробратися на територію ФРН, але був затриманий…»

Коли секретар закінчив читати, в залі загомоніли, почулися вигуки обурення, і лише одна стара жінка в залі сиділа закам’яніло, охоплена жахом всього почутого.

— Чи будете давати свідчення суду?

— Так… Свідчення давати буду… — не підводячи погляду, мовив підсудний. — Я підтверджую, що був у німецькому полоні і погодився співробітничати з німцями, став агентом абверу. Вербував мене капітан Алекс…

Підсудний надовго замовк, витирав долонею спітніле чоло.

— Продовжуйте.

— А що продовжувати?.. Я визнаю себе винним…

— Ви сказали щойно, що потрапили в полон, але ніхто вас не звинувачує в цьому. Вас звинувачують у добровільній здачі в руки ворога. Як воно було?

— В боях за Ростов я був поранений і залишився на полі бою.

— Свідомо залишився?

— Я ж кажу, що був поранений… легко поранений і відстав. Не встиг… Був поранений… Опинився в оточенні німців… Злякався…

— І тому добровільно здалися в полон? Ваша спроба втекти до Федеративної Республіки Німеччини викликана бажанням зустрітися з капітаном Алексом?

— Так, якби мені вдалося потрапити до Німеччини, я шукав би «пана інженера», бо розраховував на його допомогу…

— Скажіть, коли ви закладали вибухівку під вентилятор на «Луговській», ви усвідомлювали, що може загинути ваша дружина?

Підсудний довго мовчав, нарешті тихо мовив:

— Вона чула нашу розмову з Матвійчуком, вона могла видати… А ще я був певен, що загибель дружини відведе від мене підозру.

— Негідник! — крикнув хтось із залу.

— Товариші, спокійніше! Продовжуйте, підсудний, — підвівся головуючий.

— Я хочу зробити заяву… — Підсудний подивився на свого захисника, і той поглядом підтримав його.

— Будь ласка, — дозволив головуючий.

— Я не Хом’яков. Я був Пантюхіним, і Казинцевим, Кучинським і Шварцом… Але тільки не Хом’яковим. Тут трапилась помилка, і я прошу суд виправити цю помилку.

Він підсвідомо відчував, що в залі сидить його мати, і останньою вцілілою, не зогнилою клітиною свого єства ще намагався чомусь зарадити, щось врятувати. Але що він міг врятувати? Материнська любов всепрощенна, але й вона не пробачить йому нічого, і ці люди в залі, і мільйони загиблих.

Слова попросив захисник.

— Товариші судді, підтримуючи заяву свого підзахисного, я хотів би звернути вашу увагу на те, що в нашому розпорядженні є лише повідомлення довідкової картотеки Міністерства внутрішніх справ про те, що арештований є Хом’яковим. Ніяких доказів з цього приводу у справі немає. А якщо це твердження виявиться помилковим і наш підсудний не є Хом’яковим?

І раптом серед дзвінкої тиші залу підвелася стара жінка, вже зовсім сива, якусь мить вона стояла, ніби вагалася, потім якось безтямно попрямувала до виходу. З її уст зривалися зітхання:

— Ой, Хом’яков же він… Хом’яков він…

Люди розступилися, давали жінці дорогу.

А підсудний, побачивши старечу постать, безвільно опустився на лаву, обхопив голову руками і раптом надривно, страшно закричав:

— Мамо! Пробач!

Жінка прихилилася щокою до холодної, пофарбованої зеленим стіни і заплакала. Доля звела їх тут, у цьому залі, але не радість зустрічі виповнила душу, а тяжке горе обпалило серце.

Примітки
1

УПА — збройні націоналістичні формування, утворені за згодою німецько-фашистських окупантів.

(обратно) 2

СБ — служба безпеки.

(обратно)
Оглавление Петро Поплавський НЕБЕЗПЕЧНЕ ВІДРЯДЖЕННЯ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ