Том 12 - Леся Українка

Ще маю Вам переказати два прохання від субсидіа-тора. Він дуже просить, щоб Ви надрукували не зразки з мелодії дум (фрагменти), а таки цілі мелодії від початку до кінця поруч зо словами. Він уважає, що се таки має і науковий інтерес, бо мелодія дум так тісно сплетена з текстом, що тільки слідкуючи за нею крок по кроку можна як слід простудіювати ритміку і структуру самого вірша думи; але, головно, се має практичне значення: тільки тоді зможе кожен співець відновити в живому виконанні співання дум по Ваших записах, коли ті думи будуть записані цілі,— інакше, при нестрофовій структурі дум, рідко хто зможе догадатись, як саме приладнати записаний кусень мелодії до дальших, відмінно збудованих віршів.

Друге прохання субсидіатора — се щоб Ви згодились ласкаво дати переглянути Вашу передмову і тексти записаних дум якомусь відомому письменникові або ученому з російської України (краще, якби передмову переглянув письменник, а тексти учений); перше (перегляд передмови) має чисто практичне значення — є деякі вигляди на приєднання полтавського земства до помочі в справі видання кобзарських мелодій, то треба буде йому заімпонувати сею першою збіркою, а лівобережні несвідомі українці (земські діячі), на жаль, часто зле розуміють та й з неохотою відносяться до розправ, написаних з великою перевагою галицько-українських форм мови.

Друге (перегляд текстів) має значення наукове: людині, незвичній до якогось місцевого говору, легко допустити фонетичні помилки, записуючи пісні в тім говор, (се трапилось, наприклад, мені, коли я записувала тексти пісень в Галичині), а людина, привична до тих говорів, завжди легко завважить і поможе виправити такі помилки — запевне, дрібні, але в науковому виданні не бажані.

Ще інтересує субсидіатора, та й нас обох, одно питання: чи Ви записали також і музику (супровід бандури) дум, чи тільки мелодії і слова? Було б великою шкодою, якби в записах бракувало музики. Будьте ласкаві, напишіть, як з тим річ мається.

Мій чоловік просить передати Вам його уклін і привіт.

З правдивим поважанням

Леся Українка

146. ДО ПРАВЛІННЯ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА імені ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ

4 жовтня 1908 р. Ялта

Звертаюся до в[исоко]п[оважаного] виділу в справі етнографічно-наукового видання кобзарських співів.

Весною сього року один добродій доручив моєму чоловікові (пізніше, через хоробу свою, чоловік передав усю справу на мене) 300 р. з тим, щоб на сі гроші було зроблено, що можливо, для законсервування мелодій історичних дум, які зосталися ще в репертуарі кобзарів. З цеї суми 225 р. було передано членові товариства імені Шевченка у Львові в[исоко]п[оважаному] Філаретові Колессі, і з того 200 р. зужив він на екскурсію до Миргорода, де він зібрав нотний матеріал на 5 аркушів друку. Отже, з пожертвуваної суми зосталися не зужитими 100 p., в тім числі 25 р. на руках добродія Колесси (сі 25 р. ми просили д[обродія] Колессу затримати поки що при собі, доки зважимо, на яку саме мету їх обернути). Щоб довести діло до кінця, треба ще: 1) оплатити добродієві Колессі труд влаштування до друку зібраного матеріалу і 2) оплатити кошти самого друку. Тих 100 p., які зосталися, на першу з сих потреб, певне, стане, а на другу вже ні. Я мала на думці обернутися з листами до різних людей на Україні, прохаючи допомоги, і видати матеріал у Києві, знаючи, що бюджет в[исоко]п[оважаного] товариства обтяжений видаванням галицьких матеріалів, які, мабуть, ближче до інтересів товариства, яко інституції львівської. Але остатніми часами стан здоров’я мого чоловіка, та й мене самої, зробився такий, що утрудняє нам узятися до справи збирання коштів і самого видавання, яка вимагає багато клопоту, коли її провадити, проживаючи самим далеко від Києва, як се мусимо ми. Знов же, добродій Колесса слушно бажає, щоб видання провадилось у Львові, бо се було б йому зручніше з огляду на потребу кількаразової коректи, якої, розуміється, окрім нього, ніхто правити не може.

Розваживши се, я, з доручення жертводавця і згідно з бажанням добродія Колесси, звертаюся до хв[аленого] товариства з пропозицією, щоб хв[алене] товариство видало своїм коштом зібраний працею добродія Колесси і на субсидію нашого знайомого матеріал.

Діобродійі Колесса зібрав матеріал тільки з Полтавщини. В інтересах як наших, так, гадаю, і хв[аленого] товариства лежить, щоб видання вийшло якнайповніше, щоб у нього увійшли матеріали з двох інших губерній, де ще зосталися кобзарі, тобто з губерній Чернігівської та Харківської. Отже, якби в[исоко]п[оважане] товариство само оплатило працю д[обродія] Колесси, то позосталі 100 р. ми обернули б на збирання у фонограф дальших матеріалів в Харківщині і Чернігівщині з тим, щоб фонографічні валки, зібрані на місцях, надсилалися для переведення на ноти діобродієві] Колессі. Коли ж хв[алене] товариство вільних грошей на гонорар д[обродієві] Колессі не має, то ми передамо ті 100 р. товариству на сю мету. Рівно ж передамо сі гроші хв[аленому] товариству і в тім разі, коли воно зважить, що воно само, без нашої помочі, може знайти чоловіка, що постачав би фонографічні валки з записами кобзарських мелодій з Чернігівщини та Харківщини, і взагалі, коли воно перейме на себе весь дальший клопіт у сій справі.

Ініціатори екскурсії просять хв[алене] товариство, якщо воно згодиться видавати згаданий матеріал, пустити видання те в першу чергу. Се, між іншим, для того, що, маючи в руках вже готовий випуск кобзарських співів (хоч би тільки з одної місцевості), легше буде приєднувати до помочі дальшим таким виданням людей на Україні. Маючи на увазі таку мету, ініціатори просять хв[алене] товариство прислати в свій час 15 примірників того видання на мою адресу, щоб я могла розіслати їх на показ людям, що можуть або самі зложити жертви на продовження збирання і видавання відповідних матеріалів, або вплинути на земства в разі, коли ті, побачивши видання, заінтересуються ділом і переконаються в тім, що д[обродій] Колесса робить записи з великою точністю й умінням.

Просьба поспішити з виданням уже зібраних і збиранням дальших матеріалів кобзарських оправдується тим, що вже крайня пора надолужити хоч тепер ту марну страту часу, якою прогрішилося українське громадянство в справі зберігання тих предивних, єдиних на цілий світ пам’ятників творчості нашого народу. Досить згадати, що від найкращого з відомих науці кобзарів — Вересая — записано на ноти тільки незначну частину його репертуару. Хоч, річ певна, спішитися треба зберігати усякі об’яви народної творчості, в тім числі і ті мелодії звичайних строфових пісень, які тепер видає так взірцево хв[алене] товариство, однак, я думаю, шаніовнеї товариство згодиться, що