Том 12 - Леся Українка

було перше добре обміркувати з жертводавцем зачеплені в Ваших листах питання, а то було не так і легко. На жаль, Ваші умови щодо гонорару за списування мелодій з валків на ноти трапили зовсім несподівано, і через те справа мусить на який час припинитись, поки виясняться наслідки наших заходів коло збирання потрібних для того грошей. З первісного фонду, як Вам відомо, лишилось 75 р. (не рахуючи тих 25 p., що тепер ще у Вас). Хоча ми не знаємо, скільки платить Наукове товариство ім. Шевченка за етнографічно-музикальну працю, отже, й не можемо докладно обчислити, скільки мав би виносити Ваш гонорар, однак думаємо, що 100 р. не вистачило б заразом і на гонорар, і на збирання матеріалів у вказаному від Вас напрямі, тому ми зважили обернути їх на дальше збирання матеріалу у фонограф та й послали 75 р. д[обродію] Сластьонові для подорожі в Харків і в інші міста. Так випадало зробити тому, що Гончаренко має незабаром вернутись до Севастополя з Харкова і там замешкати надовго, а тоді подоріж до нього коштувала б значно дорожче і забрала б дїобродію] Сластьонові більше часу та клопотів; та й страшно відкладати справу надовго з таким старим чоловіком, як Гончаренко,— він же має 72 роки... Чи д. Сластьон поїхав у Харків, ми ще не знаємо, та й ще не було часу досить, щоб могла прийти від нього відповідь. Тим часом ми почали заходи коло збирання грошей, але результати ще не вияснились. У всякім разі, на первісного субсидіатора вже трудно рахувати, бо він, як Вам, либонь, відомо, людина незаможна і дав, що міг, урвавши від щоденних потреб своїх і своєї родини. Тепер, коли ми муситимем втягти до діла ширший круг людей, нам конечне треба згори знати точно розмір Вашого гонорару від аркуша, при сьому просимо зазначити, який саме має бути той аркуш, чи такий, як у виданнях Наукового товариства (при іншому форматі можна буде потім вирахувати нормальний аркуш по числу нот, скільки зміщається в аркуші Наукового товариства,— так звичайно вираховується, наприклад, друкований аркуш тексту). Від об’єму потрібної суми може залежати і число людей, до яких прийдеться звертатись. Справу збирання грошей я вже переймаю цілком на себе, бо муж не має змоги тим клопотатись — то все мусить провадитись листовно,— тому і від себе прошу Вас відповісти мені скоріше на се питання, щоб я могла негайно розвивати потрібну діяльність. Про закупку власного фонографа поки що не може бути речі, бо самі тепер знаєте, як стоять наші грошові засоби. Тим дуже просимо Вас написати, як саме стоїть справа з користуванням фонографом Наукового товариства: чому пишете, що ним можна користуватись тільки уривками? Може, слід нам удатися з спеціальним проханням до товариства? Коли треба, то я зроблю се негайно.

Про те, щоб зібраний в Миргороді матеріал записував на ноти хто інший, а не Ви, не може бути й мови, бо субсидіатор, відкинувши пропозицію етнографічної комісії Наукового товариства, щоб послати в екскурсію одного чоловіка, а запис на ноти доручити другому, поставив як conditio sine qua non *, щоб записувач той чув живий спів кобзарський. Щодо надісланих від Вас взірців Ваших записів, то заінтересовані люди дуже ними задоволені і вважають, що коли й решта матеріалу буде так вдатно списана, то мета екскурсії буде знаменито осягнена. Але щодо Вашого бажання знати щиру правду, якої гадки субсидіатор про результати Вашої екскурсії, то я, цілком розуміючи се бажання, не можу, на жаль, його задовольнити, бо субсидіатор здержується від висловлення своєї гадки, вважаючи, що результати ще не вияснені, поки нема записів усього зібраного на валки у Миргороді,— метою-бо своєї жертви він уважав, власне, • записи, а не збирання фонограм, котре є тільки вибраний Вами спосіб, помагаючий до осягнення мети.

Послані телеграфічно 25 р. будьте ласкаві затримати при собі поки що; може, незабаром нам прийдеться просити Вас переслати ті гроші д. Сластьонові, якщо йому не стане сих, що тепер послані, на його етнографічні роз’їзди.

Як тільки надійдуть які нові жертви, я зараз Вас сповіщу.

В надії на скору відповідь од Вас залишаюся з правдивим поважанням.

Лариса Квітка (Леся Українка)

P. S. Муж просить переказати Вам його велику подяку за надісланий авторський дарунок. При сьому він засилає Вам свій щирий привіт.

145. ДО Ф. М. КОЛЕССИ

З жовтня 1908 р. Ялта 20/ІХ (3/Х) 1908 p., Ялта

Високоповажаний добродію!

Прошу вибачити, що я не одразу відповіла на Вашого листа. Саме пережила я дуже скрутний час: мій муж лежав тиждень у ліжку після кровотечі з легких, а я гляділа його і, розуміється, мала гризоту та клопіт та й сама не почувалася при силі. Ваша гадка, щоб призволити Товариство ім. Шевченка до видання миргородських матеріалів, прийшлася нам до мислі, бо ми бачимо тепер, що таки нам тяжко клопотатися сею справою при наших трудних обставинах; рівно ж слушною здається нам та й субсидіаторові Ваша увага про те, що зручніше провадити видання у Львові, бо там Вам можна буде негайно правити коректу, якої, натурально, ніхто, крім Вас, правити не може. Щоб скоротити час переговорів з товариством, котре, певне, після розмови в сій справі з Вами схотіло б знати і нашу гадку, я рівночасно з сим листом відсилаю лист до товариства, де призволяю його до видання списаного через Вас матеріалу. Лист той до товариства Ви, певне, дістанете до прочитання, яко заінтересована особа і член того ж товариства. В разі, коли товариство згодиться взятися до сього видання, то воно ж перейме на себе і виплату Вам гонорару за працю списування і впорядкування мелодій, а ми вже йому передамо ту решту грошей, яку послали д[обродієві] Сластьонові, бо д[обродій] Сластьон зрікся прийняти оплату коштів подорожі в Харків, котру, зрештою, він ще не знає, коли саме міг би відбути. Якби ж товариство не взяло на себе сього видання, то Вашу працю ми таки думаємо сплатити з тих грошей, що є у Вас і у д[обродія] Сластьона (разом 100 p.), бо їх, певне, на те стане, беручи на увагу ті умови гонорару, які Ви поставили і на які субсидіатор годиться. Тому ми просимо Вас братися до праці впорядкування збірки без огляду на те, де і коли вона буде видана. Бо як її не видасть товариство, то муситимем таки пошукати десь коштів на видання по людях, але вже тоді нові