Том 12 - Леся Українка

Як бачиш, нам ліпше б уже їхати, і розпочали ми етнографічне підприємство не впору для себе, але вже «коли взявся за гуж...».

Дуже мені жалко і досадно, що папа так хутко виїхав од нас. Він запевняв, що там у нього діла і що одпуск 15-го XI кінчається, але я таки думаю, що він би довше побув, якби не наші збори в дорогу. Папі тут, здається, було не погано, тільки часом з дієти вибивався або «переїдав», а то таки й спав удень чимало, хоч я за це сварилась, ну, та ти ж знаєш, що з ним у сьому напрямі нічого не поробиш. Зрештою, він в Колодяжному, певне, більше сих «нарушений» робить, бо там уже йому ніхто не заважає...

На сей раз все-таки я не без просьби до тебе: чи не можеш ти піти до Оглобліна і спитати у нього «Известия Нежинского историко-филологического общества» (не института, бо й його «Известия» єсть), найти, в якому томі є стаття професора Сперанського про кобзаря Пархоменка, купити той том і прислати його нам. Може, в тебе лишаться на се гроші від валків, а як ні, то купи за свої, а я тобі потім верну; «наложеним» не посилай, бо, може, книжка доганятиме нас в Тифлісі, то наложе-ність може спровадити яку плутанину.

Будь здорова, Лілеєнько! Я ще перед виїздом хоч картку напишу. Як мені шкода, що тобі так не ведеться! Коли б ми не на таку чужину їхали, я б тебе туди перетягла... Цілую міцно тебе, маму, Михаля і всіх рідних. Кльоня теж вас вітає.

Твоя Леся

17 грудня 1908 р. Ялта

Високоповажаний добродію!

/98 Посилаю на Вашу адресу матеріали фонографічні і прошу їх передати етнографічній комісії враз із листом до неї, долученим до сього листа. Дуже прошу сповістити мене, як дійде моя посилка, чи не попсують її на границі або в дорозі,— для того бажано, щоб валки були зараз провірені у Львові фонографом. З огляду на непевність посилання через границю я не всі валки, які в мене е, посилаю тепер*,— 8 я задержала при собі і пошлю їх тоді, як виясниться, чи добре дійшла ся посилка, та чи не треба якось інак упакувати решту валків. Ті 8 валків — то продовження і закінчення тих трьох дум, початки яких посилаю тепер, а продовження ті можуть більш-менш служити і за дублети посиланих тепер початків, бо характер мелодій все однаковий, тож якби початки попсувались, то все ж мелодії не пропадуть, коли продовження доїде в цілості. Усе ж заразом боюся посилати, бо якби все попсувалось, то з відновленням був би великий клопіт: ми вже на сім тижні з Криму виїжджаємо на Кавказ, а кому іншому їхати з України чи з Галичини спеціально до Гончаренка в Севастополь було б тяжко, тому я так дорожу сими матеріалами. Будьте ласкаві сповістити мене, в якому стані доїде посилка, на таку адресу: Тифлис, Судебная ул[ица], Йвану Клементьевичу Савицкому, для Л. Квитки.

Тексти дум посилаю окремою бандеролькою.

Рівночасно пишу до проф[есора] Колесси, сповіщаючи його про вислання матеріалів.

З правдивим поважанням Л. Квітка

4/ХІІ ст. ст. 1908 р.

151. ДО ЕТНОГРАФІЧНОЇ КОМІСІЇ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА імені ШЕВЧЕНКА

17 грудня 1908 р. Ялта

Рівночасно з сим листом посилаю матеріали етнографічні для етнографічної комісії Товариства імені Шевченка, яко дальший вклад до колекції, що зібрав і опрацьовує тепер професор Філарет Колесса, Єсть се валки фонографічні з співами бандуриста Гната Гончаренка, що ми з чоловіком моїм вібрали тут, у Ялті, запросивши до себе Гончаренка 8 Севастополя, Пояснюючі примітки до сих матеріалів долучаю тут на окремому аркуші, щоб їх можна було віддати тому, хто буде переводити ноти та опрацьовувати сі матеріали. Запевне, сю працю робитиме проф. Ф. Колесса, але якби він перетомився або з якої іншої причини передав дальшу працю над сим матеріалом іншій особі, тоді етнографічна комісія зво-лить передати і матеріали сі тій іншій особі. Коли ж праця над сими матеріалами буде вже скінчена, то я, в імені ініціаторів сеї справи, прошу етнографічну комісію віддати сі валки, що посилаються тепер, і ті, що привіз проф. Ф. Колесса з своєї екскурсії, Науковому товариству імені Шевченка у Львові на власність в тім разі, коли воно має або вряджує тепер спеціальну бібліотеку для схову фонографічних матеріалів, як то в такі бібліотеки в Берліні та в Москві. Якщо ж така бібліотека при товаристві не існує і нема на меті в ближчім часі врядити її, то ми попросимо етнографічну комісію передати сі матеріали по використанні бібліотеці берлінській або іншій, з якою ми до того часу зможемо увійти в порозуміння.

З правдивим поважанням

Л. Квітка

4/ХІІ ст. ст. 1908 р.

152. ДО Ф. М. КОЛЕССИ 17 грудня 1908 р. Ялта 4/ХІІ ст. ст. 1908 р.

Високоповажаний добродію!

Я давно до Вас не озивалась, бо не було нічого, вартого Вашої уваги, до писання. Аж ось, нарешті, удалося нам з чоловіком спровадити сюди з Севастополя кобзаря Гончаренка, а з Миргорода фонографа Сластьоново-го, а з Москви та з Києва валки до фонографа, навчитися орудувати тією недосконалою машиною і таки записати репертуар Гончаренковий. Той репертуар в формі валків фонографічних посилаю тепер до Львова, до ет-пографічної комісії, а вона передасть його Вам. Посилаю тому до комісії, а не на Вашу адресу, бо при сій нагоді умовляюся і про дальший порядок з тими валками, на яких умовах мають вони по використанні стати власністю Товариства ім. Шевченка. Власність ся не без вартості, бо все ж фонограф дає хоч і неповне, але повніше, ніж ноти, поняття про манеру виконання кобзарських дум. На адресу комісії посилаю і пояснюючі примітки до валків, і тексти дум. Все те має бути доручено Вам для Вашої роботи. Тільки боюся я, коли б Вас не перетомила та не виснажила ся робота,— я се як спробувала кілька днів попоморочитись із тим фонографом, то бачу, що ся машина — чиста погибель для нервів, такий вона має прикрий тембр і такі незносні її капризи! Маєте рацію, що збирач фонографічного матеріалу повинен вибиратися в екскурсію з готовим фонографом і валками,— нам процедура спроваджування «струмен-та» вабрала цілий місяць часу...