Гумор та сатира - Ян Ілліч Таксюр
Сардельку їла пані,
А поруч — юний пан.
А далі наче злива —
Контакт не знає меж:
Гертруда любить пиво
І Карл-Хайнц теж!
— Свинячу ніжку, фройлян?
— Зер гут! І ще кроля!
— А як печінку? З кров’ю?
— Натюрлих! Я!Я!Я!
Ну повне душ єднання,
І шлунків, і сердець!
Сидять вони рум’яні
І спільно травлять зельц.
Пішов тридцятий келих,
І раптом, гульк! І знов
У грудях щось. Ой, леле!
Майн гот, невже любов?
Та долі того мало,
Сльоза їй миє шлях:
Дівчинка полюбляла
Футбольний клуб «Ейнтрахт».
А хлопець — «Карлсруе»
Любив до забуття.
І з того захлинулись
Прекрасні почуття.
Пішли на різні боки,
І ось вже п’ятий рік
Їдять поодинокі
І зельц, і сало-шпик…
Скажу, мов рідній жінці,
Тож вірте ви мені:
Дурне життя у німців,
І німці геть дурні!
Ні запитів культурних,
Ні глибини проблем,
А тільки б пити з кухлів
Та слухать «Боні-М».
Та щоб моя Галина
Любила б «спартаки»,
То я б її, скотину,
Зрубав би на шматки!
Сумний прогнозЯка погода в Вашингтоні?
Яка погода в Гондурасі?
І сивина уже на скронях,
Онуки вже у третім класі,
І ноги крутить на негоду,
А ми пильнуємо погоду!
Чи буде повінь на Майямі,
Чи буде тепло на півкулі?
Дні унесло немов цунамі,
Роки мов злива промайнули.
І якось, при якійсь погоді
Приходить Янгол: годі, годі!
І Божий суд: ну, що, синочку,
Скажи, чим жив, що в тебе в серці.
Та я, пробачте, любий Отче,
Чекав новин Гідрометцентру…
Музика ведеПроти мурів, проти молу
В нас бадьорість комсомолу —
Ще й підмога йде:
Збільшовиченої ери
Піонери, піонери —
Партія веде.
Партія веде.
П.Г.Тичина «Партія веде»
Гей, розпатлані музики!
Співаки червонопикі,
Побери вас лях!
Годі лязгать ваші блюзи
У задрипаних рейтузах —
Нам потрібен Бах!
Нам потрібен Бах!
Хай іще лунає Моцарт —
Теж музика дуже моцний,
Вольфганг Амадей.
У його піснях завзятих
В кожнім скерцо чи стокато —
Користь для людей,
Користь для людей.
От Степан, ковтав «колеса»[4],
Бо на нього вплинув Джексон
Ще з юнацьких літ.
А потім потрапив в зону,
Бо наслухався Кобзона —
То ж музичний СПІД!
А точніше, СНІД.
А якби воно, падлюка,
Та послухало би Глюка,
Верді чи Гуно,
То його вже, вибачайте,
Не тягло б на Орбакайте
Як свиню в багно,
Як свиню в багно!
Тож покиньмо ті гітари
І Вівальді дружно вшкварим
В полі, край села!
Щоб росли позаду крила,
Щоб духовність майорила,
І як мак цвіла,
І як мак цвіла!
Ну, а хто на зле Вітчизні
Любить «пахмутових» різних,
То його біда.
Ми такого меломана —
До смереки, проше пана,
Хай собі гойда,
Хай собі гойда…
Так що лабухам патлатим
Раджу десь занотувати:
Ліст, Шопен і глухуватий,
Ніби Людвіг ван.
Родом славні ті мужчини,
Як годиться, з Крюківщини,
Херсонщини, Полтавщини,
Гріг — земляк Павла Тичини,
А глухий той музичина —
То мій дід Іван.
ЛіричнеУ кожній жінці є змія.
Так само думаю і я.
Але в тобі, кохана,
Змія така рум’яна,
Така весела і прудка,
Ласкава, ніжна, не бридка,
Що як у лісі стрівся —
Одразу б одружився.
А тут ще, крім зміючки,
Я маю твої ручки
І пару оченяток…
Та за такий додаток
В тобі, голубко мила,
Стерплю і крокодила!
Вірші, написані біля телевізійної вежі