Українська література » » Гумор та сатира - Ян Ілліч Таксюр

Гумор та сатира - Ян Ілліч Таксюр

Читаємо онлайн Гумор та сатира - Ян Ілліч Таксюр
Щоденник вождя

В нас є мета.

Вона свята.

За ту мету,

Як Віннєту,

Веду орлят:

Ату! Ату!

І ворог пада

Під п’яту,

І стогне гад!

І кров густа,

І січ крута,

І вже ніхто

Не пам’ята,

Де та мета,

Хоча й свята?

Авжеж, свята!

І ось вже потяг наш

Ту-ту,

Нащадок ставить

Нам плиту,

І пише: «Вмерли

За мету

Не зовсім так,

Не зовсім ту…»

Депутатський щоденник

* * *

Перейшов до нової фракції,

Одразу видали акції,

Одержав глибоку сатисфакцію.


* * *

Живіт росте, і ноги не торкались корту —

Не буть мені міністром молоді та спорту.


* * *

Якщо народу в носі зачесало,

Це — до горілки. Чи "Універсалу".


* * *

От кажуть, депутати всі продажні.

А в нас на це причини є поважні!

Неписьменна жінка

Жіночка вбога,

Без авта і мобілки,

Прийшла до порога

Письменників Спілки.

Подзвонила тихенько

До гніздечка еліти:

— Ой, скажіть, дорогенькі,

Як на світі сім жити?

Тяжко рипнули дверці,

Хтось сказав у щилину:

— Не люби усім серцем

Ворогів України!

— Ой, скажу вам про себе,

В мене мало освіти,

Тільки чула, що треба

Ворогів теж любити.

— Хто сказав таке слово? –

Вийшли троє з наскоком.

Суплять чорнії брови,

Чорним зиркають оком.

— Хто приніс таку звістку,

Сам є зрадником, видно,

І такому не місце

На землі нашій рідній!

Якби ми його стріли,

Прив’язали б до гілки,

І щодня, і щосили

Відлучали від Спілки…

Відверта розмова

Не хочу вам вчиняти суду,

Чека на кожного своє.

Та не кляніться "гадом буду",

Бо ви вже, куме, гадом є!

Мікроскопічна байка

Мікробі раз казав мікроб:

— Кохана, я — не жлоб,

Я хочу, щоб

В теплі ми жили залюбки

Як два мікроскопічні голубки.

Отож, повземо трохи вниз,

Там є для нас чудовий організм.

— Ні, — каже мила, –

Не підходить аж ніяк,

То ж організм одного з комуняк…

Комуняки! Братки!

Вже дійсно, мабуть,

Закінчилась ваша путь —

На вас мікроби не живуть.

Час пик

В мене очі, як дві дірки,

Пика, як в свині.

Але вийти в телезірки

Хочеться мені.

Скаже хтось: «Бажання дике,

Хлопче, схаменись!

Ти свою погану пику

Бачив хоч колись?»

Та не дам на це я згоди,

В мене свій маршрут.

Пика — то не перешкода,

Головне — розкрут.

От засуньте мою пику

В сорок передач,

І глядач до неї звикне,

Змириться глядач.

Ну, спочатку буде кепсько,

Трошки поблює.

Звісно, пика — то не кекси

І не крем-брюле.

Та нудота скоро зникне,

І вже через рік

Хтось гукне: «А де та пика?

Я до неї звик!»

І як випре на екрани

Сам Ален Делон,

Скажуть: «Пика ця погана,

Іди геть, мурло!»

Унікум

Я знав одного генерала –

Це був чудовий генерал!

Він сам співав Леонковалло

І “Люди гинуть за метал”.

Читав Гомера, Спока, Блока,

Він знав, Овідій — це Назон.

Його обізнаність широка

Вражала рідний гарнізон.

Він пам’ятав розливи Нілу,

Але з посад його звільнили:

“ЗА ПОЛНОЕ НЕСООТВЕТСТВИЕ

ВЫСОКОМУ ЗВАНИЮ ГЕНЕРАЛА»

Дружині

Без мене худнеш, не рум’яна,

Прийду — круглієш личком, руцями.

Виходить я — гарант, кохана,

Гарант твоєї конституції.

Відгуки про книгу Гумор та сатира - Ян Ілліч Таксюр (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: