Том 9 - Леся Українка

130. Чи я не хороша, чи я не вродлива. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 137.

131. Бувайте здорові, шляхи та дороги. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 138—140. У автографі Лесі Українки (Державний центральний музей музичної культури ім. М. І. Глінки в Москві, ф. 275, інв. № 70, арк. 26) кінцівка цієї пісні дещо інша:

— Де ми не літали, де ми не бували,

А твого милого нігде не видали.

— Бодай же ви, гуси, із пір’ям пропали,

Як ми любилися, тепер перестали.

Як ми любилися, як голубів пара,

Тепер розійшлися, як чорная хмара.

Як ми любилися, як малії діти,

Тепер розійшлися по білому світі.

Як ми любилися, як зерно в горісі,

Тепер розійшлися, як туман по лісі.

Сиві гуси, сиві, тільки одна глива...

А всі мають долю, лиш я нещаслива.

132. Ой зійди, зійди, зіронько вечірняя. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 141.

133. Ой гиля, гиля. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 141—*

142. Автограф Лесі Українки з записом цієї пісні див.: Державний центральний музей музичної культури ім. М. І. Глінки в Москві, ф. 275, інв. № 70, арк. 27.

134. Ой як було хорошейко. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 142—143.

135. Тихо, тихо Дунай воду несе. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 143—144.

136. Чи я собі в лузі не калина. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 144. Повніший варіант тексту див.: А. Едличка. Собрание малорусских народных песен, ч. 1. СПб., 1860, стор. 4.

137. Ой у полі курно та димно. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 145—146. У рукописному зошиті Лесі Українки (стор. 39—40) пісня записана рукою Ольги Кривинюк з поміткою: «Колодяжне, од Барки».

138. Коло млина, коло броду. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 146—147.

139. Ой горе, горе, а ще гірше буде. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 147. Від Лесі Українки Квітка записав тільки шість рядків. Повніший варіант цієї пісні записаний рукою Ольги Кривинюк в рукописному зошиті Лесі Українки (стор. 30—31).

140. Вже вечір, вечір. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 148—149.

141. Вчора була суботойка, а ниньки неділя. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 149—150.

142. Чорні гочі, пора спати. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 150. Повний текст пісні записаний рукою Ольги Кривинюк з поміткою: «Колодяжне, од Варки» (див. стор. 28—30 рукописного зошита).

143. Ой чом, коню, води п е п’єш? К. Квітка. Народні

мелодії, стор. 151. Автограф Лесі Українки з записом цієї пісні див.: Державний центральний музей музичної культури

ім. М. І. Глінки в Москві, ф. 275, інв. № 70, арк. 27. Текст в автографі повністю збігається з записом К. Квітки.

144. Дівчинойка по гриби ходила. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 152—153.

145. Ой казали люди, що свекруха добра. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 154.

146. Ой зоройко вечірная. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 155.

147. Ой піду я понад лугом. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 155—156.

148. Ой у полі дві тополі. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 157.

149. Чорноморець, моя мати, чорноморець. К.Квітка. Народні мелодії, стор. 158.

150. За горою крем’яною. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 159.

151. Та туман яром, туман яром. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 160.

152. Ой боже мій милостивий. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 161.

153. Йа встань, невістко. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 162.

154. Ой у нашій Колод я ж н і. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 163. Початок балади про "дітозгубницю. З цього приводу К. Квітка написав окрему грунтовну розвідку: Українські ліспі про дітозгубницю.— Етнографічний вісник УАН, кн. 3. К., 1926, стор. 113—137; кн. 4, 1927, стор. 31—70, і окремо: Повідомлення Кабінету музичної етнографії.— Збірник історично-філологічного відділу УАН, № 59. К., 1927.

155. Ой темна нічка та не видная. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 163.

156. Піють півні, піють другі, а я в коршмі п’ю. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 163.

157. Ой Ганнусю, моя дусю. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 164.

158. Ти, калипо дубовая. К, Квітка. Народні мелодії, стор. 164.

159. Ой ци був ти, сивий орле. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 165—166.

160. Мати моя, матусенько. К. Квітка. Народні мелодії,

стор. 167—168. Збереглося два автографи тексту цієї пісні в запису Лесі Українки. Один з них (Державьий центральний музей музичної культури ім. М. І. Глінки в Москві, ф. 275, інв. № 70, арк. 22, зв.—23) опублікував К. Квітка разом з мелодією. Другий

(там же, ф. 275, інв. № 70, арк. 1) має незначні текстові відміни.

161. Ой летіли журавлі. К. Квітка. Народні мелодії,

стор. 168.

162. Ой коли б я знала, що буду вмирати. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 169.

163. З’ ї з д и в я коника, з’ ї з д и в я й другого. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 170—171.

164. Сивий копю, сивий. К. Квітка. Народні мелодії,

стор. 172.

165. Ой піду ж бо я в ліси-лісочки. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 173.

166. Вийду на поле, гляну на мор о. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 174.

167. Козака несуть і коня ведуть. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 175.

ПІСНІ ЖАРТОВНІ

168. Зажурився щиголь, мисляче думає. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 176—178.

169.